Білі троянди, червоні троянди

Анатолій Дімаров

Сторінка 3 з 3

На який треба реагувати негайно.

Так у нашому дворі появився бульдозер. Після обіду, коли всі ще на роботі були. Лишились тільки старі та малі, та що вони могли поробити? Вискочило, щоправда, кілька жінок, так бульдозерист їх і слухать не став. "Ідіть до начальниці, а моє діло маленьке". Завів свого чортопхая та на клумбу й попер.

Поки наші всі повернулись, од клумби не лишилося й сліду. Всю земельку по двору розгорнув, перемішав із трояндами. Наче кров по двору розбризкав. Зробив свою чорну справу, вимкнув машину та додому й подався. Дядя Вася на те все як глянув — почорнів. Скреготнув — та в під'їзд.

Вискочив уже звідти з кувалдою. То поки кувалду в нього з рук видерли, півбоку бульдозерові обніс.

Ну, тепер уже не поміг і горбань із своїм племінником: судили дядю Васю. За хуліганство і псування державного майна. Дали два роки умовно, ще й присудили стягнути триста сорок карбованців і двадцять чотири копійки. На ремонт того ж бульдозера.

Ото таке в дворі нашому скоїлось. Починалося весело, а скінчилося сльозами.

1 2 3