І тепер, коли згадаю,
Бачу ночі весняні,
Чую шум далекий гаю.
На траві, в шовку густім
Слід лишають твої ніжки,
А на личеньку твоїм
Золоті горять усмішки.
Ми йдемо… Шумлять гаї,
Ллються пахощі розкішні,
Щось кричать нам солов’ї,
Щось шепочуть трави пишні…
А тепер… Далеко я…
Заросли в гаю доріжки,
Змовкла пісня солов’я,
І другим цвітуть усмішки.