Є у Сосюри: “такий я ніжний, такий тривожний”… А як же я?.. Вітер гуляє долами сніжними, спить до весни земля. Ніч яка довга – довша за зиму (що наробила ти, заметіль!). …Над Україною ходить інтимна біла й тривожна поетова тінь.