Для нього не доволі
пожежі сонця…
Вже до лісу жар
на конях скаче з гір…
Уже він долі
всю зелень оберта в казковий згар…
Ще полум’я розбурха.
І зав’яне.
І, на пеньок присівши, спочива,
і хилиться поволі у тумани
його розважна сива голова…
Для нього не доволі
пожежі сонця…
Вже до лісу жар
на конях скаче з гір…
Уже він долі
всю зелень оберта в казковий згар…
Ще полум’я розбурха.
І зав’яне.
І, на пеньок присівши, спочива,
і хилиться поволі у тумани
його розважна сива голова…