як жар-птиці сумні – дотлівають.
Плачуть в сніг тумани.
Кришталеві струмки
оч пролісками промивають.
Ще царює зима.
І нема вже – зими.
Тільки пам’ять забути її ще не сміє.
Та на дубі жар-птиці з сумними крильми
дотлівають поволеньки –
й не дотлівають…