Знову сьогодні літає в полях бабине літо… Бабине літо… За справжнім як – жаліти чи не жаліти?.. Тиша окутує земний храм. Тиша, як мед, густа… Фата моргана… І все. І край… Тільки бабине літо, наче літа, проліта.