над голубу траву… Лицем впади
і не дивись, не дихай: легко. Хвилі
тобі ворушать милі спогади
і все примарне виллється в реальне
і западе до серця (люлі-лі),
аж раз і вдруге крикне птиця – й знову
кажу: воістину нічого в світі
не знайдете над голубу траву.