Мій давній друже Кроте, не сиди в норі! А сядь отут, навпроти, о літяній порі. Послухав мене Кріт і вийшов із нори. Дививсь на білий світ він день… і два… і три… І все шептав: — Дива! Оце ще й так бува? Чого ж сидіть в норі о літяній порі?