Цвіла і пахла в світі абрикоса. А світом був тоді Пелюсткопад. Її любила я. І бджоли. Й оси. Дідусь її любив. Славко. І сад. Пелюсткопад минувся. Абрикоса живе так само в нашому саду. І люблять її знов і бджоли, й оси. Дідусь до неї йде. Славко до неї йде. І я до неї йду!