на галяві Мухоморській жити.
Із усіх боків йому гукають:
— Дайте капелюшок поносити!
Гарно на галявині ведеться
і поважній тітоньці Суниці.
В неї тих гостей не вибуває —
кожне йде на неї подивиться.
Мабуть, гарно Коникам Зеленим
через дядька й тітоньку стрибати,
а тоді у тиші надвечірній
ще й любесенько повальсувати.
Мабуть, гарно пташечці Зозульці,
що вона не жайвір і не сокіл,
що оцій галяві Мухоморській
накувала безкінечних років!