Ти велетнем по високості

Володимир Свідзінський

Ти велетнем по високості
Верстаєш бистрий хід,
Але на зоряній розтоці [1]
Твій заникає слід.

Я тут, на долі, одиноко
Іду кудись, як ти.
Мій мертвий прицвітень [2] — як око
На паволоках темноти.

І зглибока до мене голос:
"Невілен я:
Ти на горі — високий колос,
Я, долі, — тінь твоя".

___________________

[1] – Розтока — місце поділу дорога на дві дороги.
[2] – Прицвітень — околоцветник (сонце).