Крізь свитину провіває,
Снігом в очі дрібно сипле
І потроху щічки щипле.
— Та дарма, — мовля хлопчина, —
Дошкуляє хай свитині…
Вітру вже я не боюся
Та й морозу не корюся!
Крізь свитину провіває,
Снігом в очі дрібно сипле
І потроху щічки щипле.
— Та дарма, — мовля хлопчина, —
Дошкуляє хай свитині…
Вітру вже я не боюся
Та й морозу не корюся!