Я тобі присвятив їх чимало,
своїх щирих і щедрих віршів.
Стань, стань над біллю моєю,
мамо,
щоби тепло було на душі.
Посміхнися у білій черешні,
яблуневим туманом вернись.
Хоч на хвильку, рідненька,
воскресни,
до мойого чола притулись.
Помани свіжим цвітом бузковим,
поведи у тюльпановий край.
Почастуй же дитинством казковим,
на трояндових струнах заграй.
Обізвися хоч словом єдиним,
хай іскриться сльозинка в очах.
Хай зустрінуться мама із сином, –
наяву, а не лиш уві снах.