Там у мене рідна хата;
Як згадаю сад зелений,-
Болить серце... Візьміть брата!
Понад лісом без запину
Попливли ви, полинули...
Сам туди я в думці лину,
Хоч мене там і забули.
Поллєтеся ви дощами.
Зросте жито серед поля;
Я ж заплачу слізоньками —
Все недоля та недоля.
Поллєтеся — цвітуть квіти,
Я ж заплачу — та й нічого;
Вільно громом вам гриміти,
А я змовчу — от і всього.
Так летіть же в край південний,
Сухі ниви напувайте.
Щоб не гинув люд нужденний,
Тихим вітром повівайте.
Скажіть щире привітання
Всім коханим, всьому краю,
Як сумую з безталання,
Як за ними умираю!