Хто вбив депутата Скотину?

Святкова атмосфера, запах мандаринів, ялинка, прикрашена новорічними іграшками і сяюча різнокольоровими вогниками гірлянди, традиційні і улюблені страви на столі, передчуття доброго, мирного і світлого... Але в цей раз депутат Скотина вперше не зустрів Новий рік в колі своєї сім'ї та друзів, він не відкрив шампанське і не запалив бенгальський вогонь, він не загадав своє заповітне бажання. Він помер. А може він був убитий? Але як і ким?

Новорічний детектив

За годину до Нового року.

Ось уже годину Віктор Романович із пам'ятним та рідкісним прізвищем Скотина був мертвий. Його тіло залишалося недоторканим до приїзду поліції з двох причин. По-перше, тридцять першого грудня чергова бригада поліції і швидкої допомоги була, що називається нарозхват, тому що народ почав відзначати свято задовго до його початку. А по-друге, ніхто з присутніх за святковим столом чомусь не кинувся до Віті, щоб допомогти послабити комір сорочки або зробити штучне дихання.

Гості і члени сім'ї з неприхованим жахом на обличчях, до речі, більшість облич не було відзначено печаткою мудрості, спостерігали за раптовою, але досить болючою кончиною пана Скотини. Віктор Романович довго кашляв, потім чомусь почав рвати на собі краватку, заодно відриваючи верхні ґудзики від сорочки, які розліталися по паркету з червоного дерева перламутровим бісером. Його обличчя почервоніло до бурякового кольору, а через кілька секунд пурпуровий колір почав залишати шкірні покриви слуги народу. Він стрімко синів, шия по-бичачому налилася венами, немов під шкірою були вшиті шнури живлення, які включили в розетку потужністю двісті двадцять вольт.

Віктор Романович хотів щось сказати, але повітря, на яке він зовсім недавно запропонував ввести податок у себе на роботі, катастрофічно не вистачало. Саме зараз він би із задоволенням купив повітря, навіть те, де був побудований його завод, який скидав в найближчу річку отрутохімікати, залишки нафтопродуктів і токсичні відходи виробництва, проти будівництва і діяльності якого протестували жителі найближчих сіл, нині покійні.

Депутат різким рухом закинув голову назад, швидше за все, щоб очі, які погрожували вилізти з орбіт, закотилися назад, але ривок був такої сили, що Віктор Романович разом зі стільцем впав спиною на підлогу. Кілька судом спотворили те, що залишилося від обличчя життєрадісного і ведучого останні кілька років здоровий спосіб життя, чоловіка.

Скотина в останній раз обвів пустим поглядом тих, з ким провів останні хвилини свого життя. Зі своєї законної дружини він перевів погляд на сина від першого шлюбу, намагаючись сказати останнє напутнє слово. Адже він думав, що ще навчить спадкоємця розуму, як розпоряджатися мільйонами і працювати на сумнівне благо народу і безумовне, власне. Він подивився на старшу сестру, потім на її цивільного чоловіка. Його друзі-сусіди по елітному району, він, вона і дочка, молодша за його сина. Його помічник. І остання запрошена: його особиста гуру, тренер з йоги і екстрасенс, що розкладає карти таро.

Він важко захрипів і затих, а його божевільні очі так і залишилися відкритими, немов він хотів сам дізнатися, хто ж його вбив і подивитися вбивці в очі.

За кілька годин до Нового року.

Найдорожча дружина депутата Віктора Романовича, Валерія Скотина, в дівоцтві Полтавська, протяжно і глибоко зітхнула, глянувши на зап'ястя, де зручно розташувався годинник новітньої моделі, який міг замінити не тільки телефон, але і з часом, саму господиню. Тонкий і легкий, комфортний і приємний, він безжально йшов уперед, і в недалекому майбутньому можливо навіть зміг би управляти більш відсталими особинами в цивілізованому світі.

Вітя спізнювався. Не те, щоб він завжди приходив вчасно, але сьогодні, сьогодні ж передноворічна зустріч з друзями і що дивно, сусідами по елітному дачному селищу. Валерія вже попередила гостей, що святкування переноситься на кілька годин, так як Вітєнька абсолютно вибивається з сил, працюючи на благо країни. Сусіди-друзі погоджувалися в трубку гаджета останньої моделі, до якої Стів Джобс вже не мав ніякого відношення, хіба що до логотипу укушеного яблучка, і як здавалося Валерії, розуміюче кивали. Дзвінок був без відеозв'язку, але у приймаючої сторони трохи відлягло від серця. Гості приїдуть до неї в гості не о 18:00, як домовлялися раніше, а о 21:00, виїхавши з двору своєї ділянки на німецькому красунчику бізнес класу і подолавши дистанцію в п'ятсот метрів, вкотять у двір сімейства Скотина.

Лера протяжно застогнала від безсилля і безвиході. Вже 19:30, а Вітя не виходить на зв'язок. Хоч би смс написав, сволота. Вона перестала називати чоловіка на прізвище тоді, коли отримала законне право сама гордо носити його. Своє дівоче і милозвучне прізвище Полтавська, Лера залишила без жалю на бланку з РАГСу, де вказала, що бере прізвище законного чоловіка Віктора Романовича Скотини.

Крім прізвища Валерія отримала в своє розпорядження трирівневий особняк, де на двох нижніх рівнях, під землею, було побудоване маленьке місто з банним комплексом, басейном, спортзалом, кінотеатром і дискотекою, яка надалі була переобладнана в звукозаписну студію. Верхній рівень був витриманий в класичному англійському стилі, з досить скромним фасадом, вітальні без недоладного золота, кілька спалень для господарів, гостей і прислуги. Так само в своє розпорядження Валерія отримала авто з водієм, які змінювалися час від часу по зносу, і як говорив Вітєнька з усмішкою, щоб не звикала ні до одного, ні до іншого. Кілька квартир, хаотично розкиданих по карті Старої Європи, апартаменти в Маямі, і так по дрібниці, кредитні карти і рахунок в банку.

Старша сестра Віті, яку Лера зненавиділа з першої секунди, коли ще була Полтавською, вже приїхала святкувати Новий рік до брата зі своїм непристойно молодим чоловіком і спустилася паритися в лазню, щоб зустріти Новий рік чистою.

Валентина Романівна Скотина жодного разу не була заміжня офіційно, але цивільних чоловіків змінювала, як рукавички. Вона була не молода і не красива, а її вусам позаздрив би будь-який запорізький козак. Не дивлячись на розкіш і багатство, яке щедро лилося на сестричку з рогу достатку молодшого п'ятдесятип'ятирічного брата, Валя Скотина була потворно повною і недоглянутою жінкою, що виглядає кричуще вульгарно і розпусно для своїх років. Дітей у Валі теж не було. Сестра відмовляла брата одружитися вдруге і навіть влаштовувала двогодинні голодування на знак протесту. Але Вітя був невблаганний. І після пишного весілля, яка відзначалася з розмахом в самому елітному ресторані Києва, а через добу вже в найближчому колі на сто чоловік в Лас-Вегасі, Валя і Лера обмінялися поцілунком жаби і гадюки.

Побачивши з вікна, що автомобіль Віті заїжджає у двір, Лера скривилася від думки про зустріч Нового року в сімейному колі і залпом допивши віскі, піднялася, щоб покликати Валю і одного з тих, чиї імена вона ніколи не запам'ятовувала.

Зазвичай в лазні було шумно від криків і вереску Валентини, яка відчайдушно намагалася фліртувати голосом молоденької дівчинки, ляпасів віників об телеса та іншої банної суєти. Лера здивувалася і безшумно прокралася в хол, який служив одночасно передбанником і вітальнею. Ледь помітні голоси були чутні з лазні.

— Валічка, люба, ну ми ж домовлялися, ну дівчинка моя.

— Милий, я не можу, він мій брат, він любить мене. Ні, все я передумала, Я не буду нічого робити. Зрозуміло?

— Мила, він мені погрожував, пам'ятаєш, він погрожував викинути мене на вулицю, відправити знову туди, звідки за його словами, я виліз. А я-людина, розумієш, я люблю тебе. Вітька хоче зруйнувати наше щастя і нашу любов. Пам'ятаєш, як його бандюки побили мене?

— Звичайно, це ж я подзвонила йому і сказала, що ти мене побив і погрожуєш вбити.

— Так ... Так ... любов моя, ти – права! Я ж уже попросив вибачення за це. Просто тоді в той момент, ти застала нас, мене з цією мерзенною дівкою, яка мене напоїла і спокусила. Ти не дала мені нічого сказати, а відразу схопила стілець і кинула в нас. У неї був струс мозку, а я просто боявся за своє життя.

— Досить, чуєш? Я пам'ятаю, звичайно, я пам'ятаю, тебе з цією. Хвойда з фігурою, наче в оселедця. Ненавиджу. Вітя тебе тоді ледве пробачив, а я досі не можу.

— Валічка, дівчинка моя, перестань, ну не дуй губки. Я тебе одну кохаю, як згадаю про ту худосочную погань, мене самого вивертає. Все життя буду каятися. Просто я люблю тебе. Ти вийдеш за мене заміж?

— Вітя не дозволить. Він пригрозив, що якщо я за тебе вийду і пропишу у себе, він мене спадщини і власності позбавить, рахунки заблокує.

— Кішечка моя, а ми йому не скажемо. Ми просто зробимо так, щоб він нам не заважав. Так, мила?

Судячи зі звуків шарудіння і метушні у Валентини і її амбітного нареченого настала фаза закріплення усного договору. Затиснувши рот рукою, Лера безшумно вискочила з банного комплексу, побоявшись, що віскі, яке рветься назовні від тошноти почутого, видасть її.

Андрій, син від першого шлюбу, побачив мачуху, що стрімко піднімалася з нижнього рівня в центральний хол будинку і перегородив їй дорогу.

— Гей, красуня, ти куди поспішаєш?

Він притиснув її до стіни, навалившись всім тілом. Лера ойкнула, скляний новорічний ліхтарик розбився і подряпав їй руку. Андрій взяв її за руку, злизав кров з подряпаного місця, а потім схопив обома руками обличчя Валерії і грубо поцілував її.

— Ти – ненормальний? Що ти твориш?

Лера з силою відштовхнула Андрія і скривилася, дивлячись на свою руку.

— Ти – дурень? Він зараз увійде сюди, його машина в'їхала у двір, він же дізнається про нас.

— Мені все одно, чуєш? Ми любимо один одного і мені плювати на цього старого ідіота, чуєш? Мені плювати на нього. Я вб'ю його сьогодні, клянусь. Я хочу бути з тобою, я не хочу тебе ні з ким ділити, Лера.

— Тихіше, який же ти у мене дурник, я і так твоя. Ти ж знаєш, що ми з Вітею давно не спимо один з одним. Андрійко, будь ласка, не треба. Ми поговоримо пізніше.

Вхідні дубові двері, які замикалися прислугою тільки на ніч, відчинилися і Віктор Романович Скотина увійшов до свого будинку. Коли на порозі з'явився господар, здавалося, що все навколо вишикувалося по струнці струнко.