Мов обвал, шумливо,
Сніг упав із даху,
Яснозоре сонце
Сушить мокру бляху.
На краю стодоли
Краплі гостродзьобі
Дзвінко вибивають
Камінь крутолобий.
В лузі, де пташина
Плаче, ще голодна,
Підмочили води
Снігові полотна.
2.
Стояли довго на морозі
Берези білі, ніжнотілі.
Ріка у кризі задубілій
Душилася в німій знемозі...
Одначе сонце весною не
Махнуло теплою рукою —
І попливли льоди рікою —
Як саркофаги — царські труни.
І усміхнулись древні гори,
Мов не терзали їх морози,
І на березах білокорих
Солодкі виступали сльози...