В неділю Юрко прокинувся дуже рано й весело сказав матері:
— Мамо, сьогодні ми йдемо до лісу!
— Надворі дощ,— каже мати. — Ллє, як з відра. Не підете до лісу.
Юрко виглянув у вікно: на подвір'ї — калюжі, небо облягли сірі хмари.
Юрко сів біля столу й заплакав...
У понеділок Юрко також прокинувся рано. Відчинив вікно. Сонячний промінь осяяв кімнату.
Юрко знову заплакав.
— Чого ж ти сьогодні плачеш? — дивується мати.
— Сьогодні до школи треба йти, з лопатою. Ділянку будемо копати.
Мати сіла біля сина й тяжко зітхнула:
— Добре, що сонечко сяє... Якби й сьогодні дощ, звідки б я знала, що ти в нас ледар?