А від кургану до кургану
Десь на Херсон біжать стовпи
Через пусті поля й баштани.
А між стовпами у степах
Перед важкими перельотами
Сидять то сойки на дротах,
То сиворакші заклопотані.
Уздовж дороги за селом
Птахи прощаються із літом
І радяться із ватажком,
Як їм до вирію летіти.
– Полетимо у теплий край
Через Сиваш до Тарханкуту...
– Як не лети, як не кружляй,
А море нам не обминути...
Не окликай їх, не лічи,
Хіба цього з нас не доволі:
Наскільки глянеш вдалечінь –
Горять у золоті тополі.
Десь там за віхами дерев
Нас виглядає при дорозі
Сутула хата з димарем
Очима заскленими в осінь.
А біля стежки до води,
Вітрами хрещена і холодом,
Як маятник – туди-сюди –
Скрипуча хвіртка ходить ходором.
Десь там, десь там біля воріт,
Куди веде мене дорога,
В саду над айстрами висить
Останнє яблуко – для Бога.