В святковому вбранні
Акації-принцеси
Гуляють навесні.
Куди не глянеш вранці, –
Акації цвітуть,
По тихій Молдаванці
До моря нас ведуть.
Над морем кожен вечір
Акації стоять,
Накинувши на плечі
Південний аромат.
Ген вогники мигають
На щоглах кораблів,
Що з моря поспішають
До рідних берегів.
З Приморського бульвару,
Мов сивий капітан,
В зелених окулярах
Вітає їх платан.
А з гавані Нептуна,
Як дівчині моряк,
Акаціям-красуням
Підморгує маЯк.
Коли у білій тиші
Акації цвітуть,
Стає вночі світліше
У місті і в порту.
Шепоче хвиля хвилі:
"На берег подивись,–
Це знову ночі білі
В Одесі почались".