"Я тут шерше ля фам.." –
Б'є в риму, наче в лузу.
Ще б спонсора шерше –
Й мерщій здавай у друк...
"Шерше ля фам, мон шер!" –
Вчать Федюка французи.
"Шерше ля пляшку, блін!.." –
Повчає їх Федюк!
ДЮК ДЕ ФЕДЮК
Де з потертих постаментів
В море дивляться чужі...
Дерибаси, Деволани
Разом з Дюками своїми...
... А повз мене і крізь мене
Пропливають плавно Дюки.
Де не глянеш — Дюки, Дюки
І немає Федюків...
(Тарас Федюк "Від'їзд. Парк Шевченка".
В зб. "Чорним по білому").
Що за місто?!
Бог із вами!
Чи ж не помилка віків?!
Гать-гати де Рішельями,
А знайди де Федюків!
Йдеш Одесою... З розпуки
На ганьбі палає кров:
Всюди Дюки, Дюки, Дюки...
Пушкін – дюк, дюк – Воронцов!
Головатий, он, задючив!
З дюк-Глушком я віч-на-віч.
Іноземця сумнів мучить:
"Дюк – Шевченко?! Дюк – Ілліч?!"
Годі! В Київ! Неофітом!
Певність сумніви зніма:
Хоч нема ще Федюків там,
Але й дюків там нема!
... Та надія в душу грюка
Й гороскоп передріка:
На Приморськім скинуть Дюка
І поставлять... фе Дюка!
ПОВЧАЛЬНЕ СЛОВО
ПОЕТА
СТАНІСЛАВА КОНАКА
"Це ж у мене не просто вірш!
Це ж мої повчальні "конакізми"!
(З "повчального слова", виголошеного С. Конаком
перед молодим поетом у Спілці письменників)
Не вір ні в які КАНОНізми,
Не грай "поета-бідака",
Наплюй на страх і остракізми,
На політичні катаклізми,
На критиків і їхні "клізми",
Штудуй безсмертні КОНАКізми
Від дядька Стася Конака!