Туманом припав до ніг.
А на заході день намітку
На трави послав і ліг.
І жалілися ночі верби,
Води не дає земля,
Голубими зірками небо
Кропитиме вас до дня.
Цілуватиме сон озера,
Обійме квітки малі.
Наливають до верху зерна
Казками жита рясні.
І піклується ніч, як мати,
Кропить хмарки вином…
На волоссі моєму ранок
Розцвів золотим руном.