Івану Драчеві
Коні-гривані –
блискавки!
Коні булані –
лиск!
Коні –
у небі висянім,
Коні –
в Парижі й Ніжині
Котять втому коліс…
Коні –
баскі й кипучі!
Коні –
крізь пилу чад
Світлу проносять звучність –
Коні чиїсь
й Драча.
Коні,
ех, коні-вихори!
Зору зболена каламуть…
Знати, снились ви
дядьку Ригору,
Не даєте й мені заснуть.
Тільки б шалу із серць от висіять,
Тільки б вітру колюча руть…
І здається:
земні ви
й висяні,
Коні-коники!..
Й не збагнуть.