Я не повірю, що лиш ти одна на світі білім, як роса, — відкрита… Ну що простіше? — ти чекала літа, а вранці, перед вереснем, — сумна… На світі білім, де лягало з рук легке, мов тіло, плаття на ожину, ну що простіше? — тінь його незриму століттями лататиме павук.