Кров по соломі

В'ячеслав Медвідь

Сторінка 79 з 83

249

* от лиха година, — ще й но як-то ніде не був, а вже скіко всього, що хто зна, як воно й далі буде

** страх ступнути і страх стояти далі

С. 250

* про страх ти вже оповів, послухай лише-з і про смерть С. 251

* мене звати Юрій /... /, я маю /... / років

** смішно вам, як це вмирати свею смертею, а вам це жити й про саму смерть балакати

*** він смерть переміг, бо з нею стрибне у воду С. 252

* чи буває так, що страх до смерті призводить

** Богинька /"вже попри лікарень і цих збіговиськ"/ марить весіллями — в іншому краї, де й здоггй не доблукує

** офіцери у Великих Луках; перейти все; і дочка мала видасть, що батько на горищі

*** газета про смерть Сталіна і документи з військкомату / реабілітація/, і батько біля грубки плакав, і ти бачила

**** Більмович з Партизаном далі ведуть балачки /... / Карпати, поразка У ПА.

С.255

* хай буде й так, — твір, що будуть читати роками

** боги породили мислителів без дому, з переляканою історичною мислію

*** та й тепер питай нас, як це, що ми ще живі С. 270

* принести ліщину на помідори, підв'язати ** доробити надвечір крісло для дружини *** вибрати старі кабачки, сусідам віддати **** перекопувати під малину, полуниці ***** зрізати дерева

****** робити ворота

******* мурувати терасу

******** фундамент під два боки

********* ринви робити на ті так само боки

********** здуріти треба! — але щодня по дві-три сторінки

С. 271

* от нитки кусок, платок каже ** чого гиря хоче, — мотузочка С. 272

* натяк на сюжет демонологічної оповідки про парубка й Джуму; от Джума осідлала парубка й каказує нести її до онтого села, а там усі люди вимерли; каже, вези ще до сего села, й там люди повимирали; а тепер неси мене ще й до того села, так йому Джума каже; а в тому селі були парубкові родичі; каже парубок, що не понесе; дурний, сміється з нього Джума, — всі люди вимруть, тільки ти лишишся; і як стали вони над якоюсь водою, — парубок га-a! і сам втопився, і Джуму втопив С. 273

* і де не з'явиться жінка

** показує закопане порося-мутанта *** я всередині порожня

**** не журіться, все одвезуть на вертольоті, я договорився; бо сестра ваша як пішла одколи, то й досі, — такі ті їй мулярі всесвітні і похорони

С. 276

* спогад співанки: "Діду мій, дударику, ти ж, було, селом ідеш, ти ж, було, в дуду граєш, тепер тебе немає, дуда твоя гуляє, і пищики зосталися, казна-кому досталися

** що ми мали, — мамо, дочка каже /як ці гроші пропали/; усе життя їла юшку-блядюшку, аж пара очима пливла /порося коли здохло, корова здохла/

*** Наталко, ти не бачила, де мій півень? тримала на насіння, — бацьила, бацьила, отакі дві сьобаки вхватили за крила й понесли

**** в кошарі гуси були; Наталко, десь гуска ділася, — бацьила, отака лисиця тако пльиг і понесла

С. 278

* і за миті насолоди думатиме про свій закуток на річці, де спогади як живі, де надламана зіллина — познака

С. 279

* бійки між код енськими й вертикиївськими; як їх перестріли з шворнями, — а-а, ви з Кодні; це не ті, цих боялися скрізь

С. 281

* Бр. Петр, вирятувала з полону чоловіка, дочку мала, але він вернувся до свеї сім'ї, приїжджав на весілля доччине; вона лишилась вірна йому; гарна жінка

С. 282

* село як село, та й хутір — мертві душі вписані як живі, і так мали сіліраду, — скіки це тра душ

С. 284

/горою сторінки/ то не так хіба є, що все невидке стає видким, — та їдне бачить, а другому лиш так страх нагонить, аж він думає вдома пересидіти

ще той, що смакує сороміцькими історіями

які сапожки; грузин: одна ночь і сапожкі тваї, только в жопу; чорт з нею, з сракою, зате /... /; а як перепустила через сраку, то тиждень не могла сісти; це тобі така Москва, і все; Ганя: та щоб це тілом торгувати

* відьмою зроблять, ким хочеш; винуватим — що є невинуватий, та й одберуть посліднє, хоча /... / воно тобі й так не тра

ми стоїмо овоїми спинами до вас, мов притрушені попелом наші

одягй, стрижені голови, та облич наших ви не побачите

** смерть яко потреба більшого страждання, аніж може вмістити

душа; коли б умер, не так тяжко було*

*** стало видко, як ми бажаємо одне одному смерті

**** навіть найрідніші люди, сусіди, — сварки, земля

***** тепер у цих сім'ях, — Богинька за сина свого, жив у місті і

пустився берега; пошуки сина; чужа дитина стає рідніша; невпізна-

вання

****** його жінка хтіла хазяйкою стати в хаті; самій краще; собак заводять, котів; тепер добро, подружки щодня, вино

******* щось ця жінва почала знюхуватися більше, як-то й чоловіків не тра

******** але дивляться на цих бабів, що самі ввесь вік, то чом ні; але, — чуже горе і — насолода

С. 285

/горою сторінки/ коментування добра; похвали її за щось, — вона тлумачить, мовби дяки й хвали замало;

десь такі книжки читала, ну, й ходила /... /, шо як хто має на тебе зло, то зроби йому добро; а яке ж зло /.../, межі, сливи, подвір'я; поступаєшся всим, але ж мовчиш; коментування власного добро-чиння, — біля свого так не ходила, як біля вашого, кожну сливочку

* мертві душі в реєстрах, от що добро і гріх; гроші мали з пенсій, влада, але й сіліраду, клуб, лікарню; лиш ти сї лишиш, — уже ж не твоя воля, а за тебе, мертвого, рішать

** problem XX століття — сам сї лишиш

*** парубок вбиває смерть, коли вона пропонує компроміс

* * * * смерть диктує умовини, тобто не приймає компромісу людини ***** яку б ще історію розповісти, — Богинька

****** та знов про щасливі і нещасливі сім'ї С. 286

/горою сторінки/ німець хочай людей вистріляв, та хати лишив, а це вже — змести з лиця землі, а ще далі — непєрспєктівния; їдна ця Марта й вдержалася, — та коли б не ці могилки

німець хочай людей вистріляв, та з котру яку хатину лишив, — а то вже й победа, і слава рукам роботящим, і милостиня з-за крем-льовських стін: а нащо вам ті хутори, а що то вони тамечки по закутках ще намислюють;

та давай, де горбок викший, лісочки вчищати та людей на видке виводити

* ай-бо забула що мала казати

** от шо не хотів, то мушу казати

*** то якими типір лазами та хатами нам переходити та на стінах коржі кров'яні забачувати, — та же ж не скажеш, якими каналізаціями вникав до вод підземних і кості в три поверхи бачив

**** які історії ще вповісти, бо де демони, а де цей світ

***** німці, хата, лоханки, понад-смерть

****** мене послано вчиняти реєстри, що з людьми було, а я не мав права втручатися, їдно на списки класти, — й от вік тут С. 287

/горою сторінки/ але дарма; щоб перемогти, треба собою заплатити; бо жінка в цьому разі держава

* вивідування якоїсь таємниці; і він мовчки одсувається в простір; таємниця, якби вона й була, не мусить бути з'ясована; так він постояв перед останньою хатою на хуторі

** голосіння про неміч свою далі боротися, — Господе, вірую в тебе, бо впав у розпач; прости, Господе, що поступився всім задля віри в тебе

С. 288

* деміфологізація свідомості, — він розвідник у часі, "народний месник", слідчий з історичних перелогів

С. 209

* прикуповування хатів /.../ от цей Юрко, одну взяв, а вже й другу рихтує; сторожування хатів /Богинька/

** й це ще звідтоді — як такі люди ходили, такі ревізії бували /і я по сей день у цім краю/

* * * прикуповує хати, такий орендар, щоб мати втіху для всіх родів наперед; і паски пектиме, й ключі од церков триматиме, — історія "солом'яних" хатів, і що діється з людиною в такій історичній пустці, — хоч що штовхає тебе на розпусту, присутність духів, мовчазних спостерігачів; й ось у протяглості твеї втіхи щось скрипне на горищі або в закутку; історія помисленого злочину-втіхи, — що з тобою далі станеться

**** усе притягується задля насолоди; історичні жахи, атрибутика, одяги древні у скринях, приміряння історичного мотлоху

С. 290

* реєстри зроблено, типір лишається житло прикупити й дог-ледіти, та й вам музеї на всі віки потоменні

** як тут винищиться тьма люду, то десь збережеться /але чи того, що тра світові/; та й ще десь не мине лиха година, — як тут перепочинок; та й кажіть, що то Божа воля, та й віруйте, та не за тим, як навчалося споконвіку, що не вкради, не вбий, бо ще-но подумаєш про невкрадення й невбивство, а вже вкрадено й вбито стіки, що ов; молися так: вбито і винищено по вінця, вщерть, — молюсь тобі, Господи; вкрадено не їдно надію, а й душу, — тобі, Господи

С.291

* яке рабство чекає тепер, як зрушилась нація з лісів ** бо й найдрібніша паничка оскаржить через двірець *** тяглі, огородники, льозні ****хотя-не-хотя

***** мати-мемо ****** скількість робучої худоби ******* посполиті й державці С. 292

* чи ж і не ваш тато реєстри закопав, що ні їден міліціянт, ні санітар не годен знайти, а я мушу з пам'яті віків

С. 295

* як мусив гетьман уже після кампанії відповідати на царів запит ** і як Милорадичева катувала дівчину

*** і на воловій шкурі не списати

* * * * баба Марта в панів уже коли *****тайзнов

С. 296

* про візничого того, що наймався за чоловіка до Варки — глину білу возити, а син Володька — її — потім такий вертикрут! /... / цей з грошима хитрував, а вона знала, — такі роди занапащені; ще той, хто був чоловіком блукальної баби /забійник/

С. 297

* балачки /у світі/ з докторами, — як вони одвідали Німеччину по війні, то ще гірша їм тепер Україна; розказує журналістці; якби ж ти мала кебету, то вповіла, — як вони самі бомбили Дрездени всякі, а відтак наїхали дивитися; як запродали УПА і всю націю; то ви тепер вчудовуєтеся; але ж лихо в цих неграмотних журналістках, — і виригує чорнобильську хроніку за газетами, що їх купи у нього в хаті, — прикуповував щодня по зо кілька усіх, які були

С. 298

* на кожного правнука нову революцію, бо йнакше як же! С. 300

* жахи історії з-потойбіч слави, з-оборот слави С. 301

* буцім то ти назираєш за голим собою

* * та вустюкуваті доторки глини, сучків дарують здогад таємніших назвиськ живизни, речей світу, — але ти в озброї свеї голизни, ти сама назва, ти думкою дописуєш що-який реєстр /... / бути якомусь Павлові упійманим на нестачі /дочка/

* * * жах насолоди /що ж то за людина — не я, слідчий, а — випробовую на собі ту людину, яка вона є/; жах насолоди; і спогад про убієнну, дівчину, що одвідала батька; то мало історій, — нате й цю!

**** і вже Горбатеньку знайшли — кості і сулію для ґасу ***** внизу рядна — то як цар якийсь у рядні ****** от що не хтів, і сказав, а більш мовчу С.

77 78 79 80 81 82 83