П’ю трунок півночі, зіллям відьомським насичений, п’ю трунок закінчення і відчаю... поки уп’юсь докраю. Місяць – постійний товариш – дивиться в око зловісно. Чом ти вже зілля такого не звариш, щоб від нього повісилась.