Вже ані словом, ні співом, ні блиском очей не приваблю Юного серця. Та є в мене доня, мій паросток ніжний, Буде любити мене і вечірнього. Буду їй милий Навіть тоді, як затихну під брилами смертної ночі. Із збірки "Медобір"