Тихий сон по горах ходить,
за рученьку щастя водить.
І шумлять ліси вже тихше,
сон малі квітки колише.
Спіть, мої дзвіночки сині,
дикі рожі в полонинії
Не шуміть, ліси зелені,
спати йдіть, вітри студені!
Най квіточки сплять здорові,
най їм сняться сни чудові!
Аж на небі зазоріє,
сонце їх, малих, зогріє.
І зогріє, поцілує,
і світами повандрує.
Тихий сон по горах ходить,
за рученьку щастя водить.
1899