Крізь терни до зірок

Чемерис Валентин

ІЗ ЩОДЕННИКА АСТРОБІОЛОГА Н. КОСМІЧНОГО КОРАБЛЯ "ГЕЛІОС"

ЯКОГОСЬ ТАМ… НОРМАЛЬНОГО ЧИСЛА РОКУ 2007.

БОРТ КОСМІЧНОГО КОРАБЛЯ "ГЕЛІОС".

… До речі, хто такий "Геліос"? В лапках і без… За які— такі заслуги його ім’я чомусь носить наш корабель? Наша спільна домовина На найближчі 12-13 місяців в крижаному мороці космічного безуму… Геліос… Геліос… Щось ніби знайоме. Треба якось при нагоді пригадати…

А поки що ми летимо. На Марс. Наш політ все ще триває чомусь успішно.

В один кінець політ займе десь із шість місяців. (До речі, стільки це днів? Треба якось при нагоді підрахувати). Та стільки ж назад. Ні фіга собі! Добрий рік без жінок. Чи та НАСА здурила, коли жодної представниці прекрасної половини з нами в космос не відправила?

Але так, чи інак, а ми вже пролетіли 4,5 місяців. Наша програма називається дещо поетично: "Крізь терни до зірок". Ми — першопрохідці. Перші хоробрі. Треба триматися. За нами про проторених шляхах-дорогах підуть інші. Результати нашого експерименту по виживанню в умовах космічного польоту знадобляться іншим. Тим, хто полетить за нами. Якщо полетить…

Через терни до зірок! Правда, поки що до планети Марс, але й це не мало. Ми — летимо. Все ще чомусь летимо і все ще чомусь успішно. І хай нас чекатимуть не лаврові вінки, а тернові — ми цим будемо пишатися тільки. Вперед наш вірний "Геліос", вперед! Через оті саме, як їх — терни. До отих самих, як їх — зірок! Ура і так далі!

ЗОВСІМ ДЕНЬ БЕЗ ЧИСЛА, АЛЕ РІК ЧОМУСЬ ТОЙ ЖЕ САМИЙ…

До Марса залишилося щось із півтора місяці польоту, і ми на Червоній планеті. Якщо… долетимо. У чому я вже почав сумніватися. Та й сни такі сняться… (Які саме, треба при нагоді якось розібратися). Можливо, летимо ми не в тому напрямку? Чи збилися з дороги. А запитати нема в кого — навколо космічна порожнеча. І жодного попутника не трапляється. Жаль…

12 ЧИСЛА 2007, ЗДАЄТЬСЯ РОКУ.

До речі, про Геліоса. Як я сьогодні вияснив, це — всевидячий бог сонця (взагалі, сонячного світла) у якихось давніх ГРЕКІВ. Щоранку він із сходу сонця виїжджає на колісниці, що запряжена четвіркою швидконогих коней вогнедишних, а увечері спускається в Океан на заході… І все ж, де я зустрі— чався з цим богом давніх ГРЕКІВ? (І взагалі, що це за дивна така національність — ДАВНІ ГРЕКИ??? Казна що таке!!!) Хоча щось пригадується, а не второпаю…

Можливо, ми зустрічалися під час проведення аля— фуршету? Це коли нашвидкуруч, не сідають за стіл. Закушують стоячи. Здається, таким у нас був аля— фуршет, як ми залишали Землю. За круглими столиками оте випили на дорогу. (Пригадується, я пив на брудершафт з Геліосом — треба вияснити з яким саме?)

? ЧИСЛА 200… ЯКОГОСЬ ТАМ (ТРЕБА ПРИГАДАТИ ТА НІКОЛИ ЗА ЦИМ ПОЛЬОТОМ) РОКУ…

В кораблі немає вікон. Жаль. (Вікна, власне, прорізи для них, буцімто зменшують міцність оболонки корабля). Замість них в кожній каюті імітація ілюмінаторів, а в них з імітоване зоряне небо. Виходить, наче справжні! Ілюмінатор, а в ньому справжнє зоряне небо. Як забудешся, так тобі й здається. Коли ж глянеш в псевдо-ілюмінатор (забувши, що це — імітація, підробка), видно чорне зоряне небо, повне блиску. Одні й ті ж застиглі зоряні сузір’я. Господи, як вони вже набридли! Одні й ті ж! Одні й… Нерухомі! Як приклеєні до неба Так воно очевидно й насправжки — хоч би й був справжнім ілюмінатор.

Але нічого не вдієш — все це й справді можна було б бачити — сузір’я непорушні, одні й ті ж — якби в каютах були справжні ілюмінатори.

Дивитися на те чорне небо із застиглими сузір’ями протягом 4,5 місяців польоту? Збожеволіти можна… О, згадав! Кажуть, що дехто з астронавтів вже той… тю-тю!… Божеволіє на нашому "Геліосі".

Цікаво, хто саме? Але це — тайна з тайн! Божевільні старанно приховують свій справжній стан, вдаючи, що вони нормальні, і це дивно Одне і те ж чорне небо! Власне, неба нема. Є космос. Одні й ті і застиглі сузір’я! Навіть, зорі не мерехтять — відсутня атмосфера. І так місяць за місяцем) в майбутньому — роки й роки, навіть десятиріччя!), не дивно, що дехто й той… Душевний зрив. Цьому сприяє обмежений простір. Одні й ті ж члени екіпажу, що вже тобі набридли зі своїми одними й тими ж пиками! Пардон, обличчями. 24 години на добу! Ти вже знаєш, хто з них і що вранці говоритиме, в обід і увечері… Всі їхні жарти геть набили оскому! А до польоту ми всі були близькими друзями, колегами. Товаришами по дозвіллі, і ось… Ледь чи не вороги. В крайньому разі поставали чужими. Набридли одне одному аж-аж! Плюс одноманітна їжа. Тісні помешкання… У нас шість кают — кожному члену екіпажу — і командирові теж, — по каюті. А ще кухня. Кают-компанія, Головний пульт, санвузол… До речі… Із сантехніки на кораблі встановлено лише один унітаз (спасибі, що хоч його поставили!). Але ніяких ванн чи душів! Всі гігієнічні процедури члени екіпажу мають здійснювати за допомогою зволожених салфеток. Мене всюди переслідує запах міцного чоловічого поту! Як все набридло! Це ще й добре, що летимо всього лише на Марс. А якби далі… Наприклад, до найближчого від нас сузір’я Андромеди, у якому є туманність Андромеди — одна з найближчих до Землі галактик Якщо навіть летіти зі швидкістю світла — 300 000 км на секунду! — політ до Андромеди займе два мільйони років. Бідні, бідні астронавти, як вони витримають такий політ?!. На ту Андромеду. Як вони набриднуть один одному! А їм — салфетки зволожені!

ЯКЕСЬ ЧИСЛО (ТРЕБА РОЗІБРАТИСЯ Ж ЯКЕ САМЕ?) ВІДСУТНІЙ ТИМЧАСОВО РІК.

Коли вже на нашому кораблі поставлять ванну? Я піднімаю це питання чи не щоденно, особливо вранці, в обід і увечері, коли ми зустрічаємося за спільним столом в кают— компанії, але… Але віз і нині там. Чи хоча б душ облаштували. Зрештою, я різко про це заявив командирові… Я, мовляв, не вимагаю жінок, хоча й міг би. А ось душ… Командир чомусь уважно на мене подивився і гмикнув… Але пообіцяв "кріпко подумати над моєю рацпропозицією щодо душа, і ванної і жінок на "Геліосі". Та й стільки там тієї мороки? Запросити п’ять жінок на "Геліос" — кожному по одній. Чи ванну встановити… Хай думає, так хочеться прийняти справжній душ або у ванні пополоскатися. Та й скільки там тієї мороки? Викликати сантехніків, вони й поставлять ванну… А щодо жінок… Забув, для чого на "Геліосі" потрібні Жінки? Треба про це розпитати в інших…

15 ТРАВНЯ ВСЕ ТОГО Ж РОКУ. (ПРИГАДАТИ — ЯКОГО САМЕ? РАПТОМ УЖЕ НЕ ТОЙ, ЩО ТРЕБА? НЕ КАЛЕНДАРНИЙ, ГА???)

Політ на Марс все ще триває і все ще триває чомусь успішно. Хоча не ясно: якого дідька ми туди премося??? Автоматична міжпланетна станція "Марінер-9" у 1976 р. зробила 7329 знімків поверхні Марса — чи не досить?

Бека!.. Сьогодні я виявив на космічному кораблі "Геліос" пречудову беку! (До речі, треба ж таки врешті-решт розібратися: хто ж такий Геліос і чому це в нього така дивна національність: ДАВНІЙ ГРЕК??? Сьогодні випадково дізнався… Виявляється… Всі виділення наших організмів (а це 6 членів екіпажу, здорові дядьки з добрими апетитами!) не відправляються в санвузли — сеча і таке інше, — а… переробляються, очищуються (ще б не очищувалися!) і рідина поступає в резервуар з питною водою. Та для варіння їжі. За браком води. Тоді чому більше не взяли води? Місця на кораблі бракує? Тоді чому немає більше місця на кораблі? Чому зрештою, не сіли ми в більший корабель? Треба заявити про це рішучий протест. Не бажаю ні свою сечу, ні будь-чию, пити з водою, бодай і очищеною. Теж мені придумали… уринотерапію!

17 ТРАВНЯ (УРА, ВЖЕ 2007) РОКУ.

Сьогодні відвідав рубку центрального пульту корабля. (До речі, чим я займаюся на кораблі — досі не можу розібратися. Мовби чимось значним… Треба про це запитати в командира. До чого він докомавдувався, коли я не знаю чим я на кораблі займаюся???) Так ось, в центральному пульті на всю стіну — екран. На ньому традиційне зоряне небо. Чорне, повне зірок. Не імітація, як у наших каютах, справжнє. Але і воно набридло до чортиків! (До слова, вони вже починають нишпорити на нашому кораблі. Що вони шукають?) Але як набридло навіть справжнє зоряне небо — одне і теж. Ніяких краєвидів! Між іншим: я хотів би подивитися на екрані справжні Швейцарські Альпи!

У лівому куточку екрана позначена планета Земля, у правому, трохи вгорі — Марс. А між ними пунктиром маршрут "Геліоса" (Та хто він такий, цей Геліос???) Вже пройдено більшу половину відстані. Стрілка все ближче в ближче до Марса. Марс на екрані з кожним тижнем все більшає і більшає — з кожним мільйоном кілометрів, що їх долає корабель. Червона планета немов виростає на очах. Вже видно на ній т. зв. канали, супутники навколо. У Марса два неправильної форми супутники — Фобос і Демос. Можливо, це астероїди, захоплені гравітацією планети? Вони відкриті астрономом Холлом у 1877 році (дивно, що я це, виявляється, пам’ятаю!) він назвав їх на честь синів бога війни. Видно полярні шапки Маркса… Карла Маркса… Стривай, а при чім тут якийсь Карл Маркс? Щось я ніби колись чув про нього, але який це астероїд не пригадую… Карл Маркс…

Ура! Згадав. Ми летимо не до якогось там Карла Маркса, а — до Марса. Просто Маркса. Без Карла. Марс, Марс… Вважається, що не дивлячись на відсутність на ньому атмосфери придатної для дихання, Маркс… Тобто Марс не настільки Карл Маркс… В смислі, Марс не настільки не придатний для життя, як інші планети з твердою поверхнею, наприклад, Венера. Хоча немає атмосфери, води там. І смертельна доза ультрафіолетового випромінювання — куди нас чорт несе? Себто "Геліос"… Та хто такий, врешті-решт цей Геліос??? Треба вияснити. І взагалі, розібратися з Карлом, котрий Маркс — чи придатний він для життя чи не придатний?..

ЧИСЛО. ПРОСТО ЧИСЛО БЕЗ ОСОБЛИВИХ ПРИКМЕТ.

НАШ ПОЛІТ НА МАРС ВСЕ ЩЕ ТРИВАЄ. І ВСЕ ЩЕ ТРИВАЄ ЧОМУСЬ УСПІШНО.

Сьогодні я зробив відкриття! Колосальне! Виявляється, я — астробіолог.

Астробіолог… Астробіолог… Два дні пригадував, що це таке, що за професія в мене і таки пригадав…

ЧИСЛО… ЧОМУСЬ ЗАСЕКРЕЧЕНЕ. РАЗОМ З РОКОМ.

Наш політ до Марса Карла вже триває п’ять місяців. ВСЕ ЩЕ ТРИВАЄ! І ВСЕ ЩЕ ТРИВАЄ чомусь успішно.

Астробіолог… Астробіолог… Що за дивна в мене професія? І раптом… згадав!!! Ура!.. Та це ж розділ біології, який вивчає біологічні системи проблеми існування життя у Всесвіті… Гм-гм…

Не спалося і я до ранку в своїй каюті (а втім, поняття ранок тут чисто умовне, ні якого ранку немає, просто по годиннику визначаємо, що він має бути) качався.

1 2 3