– Два курси в КАДІ[39] й п'ятнадцять років у бригаді налагоджувальників на пак-заводі дозволяли йому не кривити душею.
– Брат, допоможи – ніяк не можуть паровозика запустити, нуль від фази, ішаки капловухі, не відрізнять! На плечах мені дітей кататимуть, клоуни! – заторохтів чоловічок, тягнучи Луку до полум'яно-червоного транспортного засобу з кількома вагончиками на мініатюрних рейках, біля якого знічено вовтузилось двоє молодиків – смаглий кавказець і солом'яночубий слов'янин.
– Тестер маєте? – спитав Лука, зазираючи до розверзеного нутра блоку живлення забавки.
Коли за п'ять хвилин паровозик поїхав, тілистий кавказець заходився вдячно трясти Луці руку:
– Дякую, брат! Приводь свого сина, приводь свою доньку – цілий день безкоштовно кататиму! А може ти й трейлер водити вмієш?
– Чого ж – в армії на КрАЗі їздив – понтон тягав!
– Понтон! – збудження кавказця сягнуло межі. – Чуєте, ішаки капловухі, людина понтон тягала, а ви? Брат, іди до мене на роботу: на фургон сядеш, генератор на себе забереш, ми в сезон гарно заробляємо, не зобиджу! – і пхнув долоню для знайомства, – Вартан!
– Лука! – потис Вартанову п'ятірню перспективний електрик.
– Лука, справді? – зрадів той. – Все, відсьогодні ти вже в моєму "зоопарку", згода? Лука, яке гарне ім'я, а головне – коротке! Довгі слов'янські імена просто кара! Лука, ха! Колись у мене один клоун працював, теж непоганий електрик, але ім'я, – власник паровозиків і каруселей вимовив його по складах: – Вар-фо-ло-мій! У мне язик вузлом зав'язувався – довелося звільнити! Ну що, згоден? По очах бачу, що згоден!
– Але я не можу довго затримуватись у Рожищеві.
Таке було неможливим, але радість і збудження Вартана зросли ще дужче:
– Яке затриматись, ара! Та я на колесах живу! Завтра переїздимо до Корсуня, далі Городище… Романтика, менестрелі, бременські музики… Лука – це все про нас! Запам'ятай: вовка ноги годують, а Вартана каруселі!
Окрім власника до штату мандрівного луна-парку входили: господар другого фургона, "машиніст" паровозика, інструктор при "кенгуру" й касир Юрчик; слюсар, механік, водій бусика з будиночком на колесах, він же – наглядач при батуті й каруселі Македон, а також єдина жінка – господиня яскравого намету, куховарка й прибиральниця Цвітана. Молодого одноплемінника Льову, який опікувався енергозабезпеченням "зоопарку" й підстраховував колег у випадку великого напливу відвідувачів, але вдвох з Юрчиком не спромігся відрізнити нуль від фази, і який, як з'ясувалося, доводився Вартанові далеким родичем, останній відправив додому в Одесу, прийнявши на його місце Луку. Для ночівлі в розпорядженні новоспеченого атракціоніста був величезний фургон, в іншому фургоні ночували Македон з Юрчиком, Цвітана спала в бусику, будиночок на колесах слугував кухнею. Вартан, як особа вищого рангу, в кожному новому містечку винаймав номер у готелі, або приватне житло.
Лука не цікавився, але вже першого вечора, допомагаючи новому працівнику облаштуватися, балакучий, вертлявий, років на вісім молодший за нього Юрчик посвятив колегу в найпотаємніше:
– Думаєш, Вартан взяв тебе, бо ти кращий за Льовчика? – Лука стенув плечима. – Не задирай носа – гайморит розвинеться! Просто Льовчик часто лягав спати в своєму фургоні, а вранці виходив, потягуючись, із Цвітаниного бусика, просік?
– То й на здоров'я йому! – хмикнув Лука.
– Ага. Тільки в Одесі на Льовчика чекає жінка з дитиною, а Вартан, як дядько, чи хто він там йому, обіцявся родакам пильнувати моральну чистоту землячка! Виходить, Цвітана тепер нічия. Та гляди, те що ти сів на Льовчиків трейлер, ще нічого не означає! Я навколо неї свою карусель закручу, просік?
– Мені байдуже! – заспокоїв білявого колегу Лука. – А що вона взагалі в "зоопарку" робить: сама, між чоловіків, у польових умовах?
– Каже, що криється від брата. Буцім, поки той сидів, Цвітана квартиру в столиці продала, хоча насправді не продавала – аферисти її саму з тієї квартири вижили. Правду каже чи мутить – хтозна, а в нас довгий ніс і великі вуха не вітаються, Македон он взагалі без документів кантується!
– То може він довкола Цвітани карусель і закрутить?
– Ні, мовчун по інших видах спорту! До речі він перукар – своїх безкоштовно обслуговує!
– А Вартан не суперник?
– Сім'янин! До нього в готель жінка з Одеси приїжджає. Ну, або він до неї. Щотижня!
– Респект!
– А ти чого до нас пристав? – змінив тему Юрчик.
– Через жінку…
– Що, роги домалювала?
– Ні… темпераментами не зійшлись…
– Ну-ну…
– А ти сам чого тут?
– Гроші потрібні.
– Любиш гроші?
– Ні – тачки! В нас у Нетішині, в кого крутої тачки нема з тим і не розмовляють, просік? А в Вартана за сезон можна непогані бабки підняти. Знову ж таки – повний пансіон! Куплю тачку, оженюсь, стану поважним членом громади!
Менше всього цікавили тоді Луку деталі особистого життя Цвітани, а все ж придивився наступного дня до куховарки й хазяйки намету де, як з'ясувалося, містився механічний бичок і дитяча ігротека. Не юна, але ще й не зів'яла зеленоока русявочка. Сказати б, у соку, але з соком не надто – худорлява, хоча випуклості присутні. М'яке обличчя, свіжі вуста, в очах ледь вловима іронія. На таку не лише в Юрчика губа відвисне…
Увечері в Луки боліла голова, а глибокої ночі його розбудила очікувана гроза. Спалахи блискавок вихоплювали з пітьми циферблат будильника, глянсувату клейонку, що звисала бганками зі столу, й засклений портрет дев'ятирічного Бориславчика на біленій стіні – вбраний у помаранчеву курточку й такого ж кольору шапочку синок стояв під засніженою ялинкою й усміхався. – Хоч би цвіт не побило! – занепокоївся пасічник. Травневі грози гарні, але краще хай би це були спокійні нетривалі дощі. Втім акація лише почала цвісти, тужаві кетяги витримають!
З книги Ентоні Ленґхема
Епізод 4. Репортаж на Метью Гопкінз Ті-Ві та відвертість Сіласа Ндіку
– Доброго вечора, доброго вечора, шановні глядачі нашого улюбленого телеканалу! Сьогодні з вами спеціальний кореспондент першого езотеричного Тоні Ленґхем, а веду я свій репортаж із розташованого на самісінькому екваторі кенійського містечка Наньюкі, в кількох милях від другої за висотою вершини Африки, яка так і називається – Кенія, і в кількох кроках від найсенсаційнішого відкриття останніх років, а можливо й десятиліть, відкриття, яке, дуже ймовірно, чекає на нас із вами ось за цими непоказними дверима одного з приватних помешкань Наньюкі. Саме за ними приймає відвідувачів, а правильніше сказати – шукачів правди, найдивовижніший із відомих досі чаклунів Африки, представник племені самбуру на ім'я Мгамба, який за свідченнями й гарячими запевненнями численних очевидців здатний, буцімто, відрізняти брехню від правди! Прямо зараз я збираюсь перевірити обґрунтованість цих свідчень, зрозуміло – за безпосередньої участі незрадливих шанувальників Метью Гопкінз Ті-Ві!
Непросто було домовитися про зйомку, але ми зробили все можливе, щоб саме ви першими з-поміж усіх інших телеглядачів доторкнулися до незвіданого, пізнали чергову грань метафізичного, власне, задля цього й працює відданий справі дружний колектив нашого каналу!
Отже друзі! За кілька хвилин ми тихенько ввійдемо до кімнати, де діється таїнство, і нехай вас не розчарує простота помешкання – дуже ймовірно, що саме з нього людство підніметься на нову сходинку самопізнання, в нашій з вами присутності зробить перший крок до нової ери!
Біля мене ви бачите трьох добровольців, це альпіністи з Німеччини: Юрґен, Томас і Джой… Ось, підходь ближче, щоб наші глядачі тебе роздивились – це Джой! Хлопці приїхали до Наньюкі, щоб здійснити сходження на Кенію, і люб'язно погодились допомогти нам підтвердити, або спростувати дивовижні здібності достойного Мгамби. Цих незнайомих мені альпіністів я випадково зустрів сьогодні на вулицях містечка, вони приїхали лише вчора й про чаклуна-правдовидця нічогісінько не чули, як і той, зрозуміло, не підозрює про їх існування. Ми домовились, що кожен з хлопців скаже правдовидцю лише одну коротку фразу німецькою: "я вже схо́див на вершину Кенії!" Лише вам по секрету повідомлю, що тільки для одного з наших добровільних помічників сходження на згадану вершину буде вже другим, отже він скаже достойному Мгамбі правду, решта двоє підійматимуться на Кенію вперше. Чи відрізнить чаклун щирість одного від свідомої брехні інших? Скоро дізнаємось!
Тут варто пояснити, що окрім мови свого племені чаклун знає лише кілька найпростіших фраз на суахілі. Як бачите, ми максимально ускладнюємо правдовидцю завдання, що ж – тим відчутнішим буде його тріумф у разі успіху. Люб'язну допомогу в організації експерименту нам надав одноплемінник і перекладач достойного Мгамби – шановний Сілас Ндіку, який певно вже втомився чекати нас за цими дверима! Що ж, не випробовуймо більше його терпіння!
Отож, ми заходимо… Вітаю, Сіласе! Сюди? Отже, як бачите, шановні глядачі, ми з нашими добровольцями проходимо вузьким… перепрошую… даруйте, люб'язні леді! …вузьким коридорчиком напівтемного помешкання. Ці колоритні жінки – відвідувачки, які прийшли до Мгамби в пошуках правди, кожна зі своїми клопотами, кожна з бажанням розв'язати давню суперечку зі сварливою сусідкою, злодійкуватою родичкою, або гулящою дочкою. Нехай вони вибачать, але шановний Сілас Ндіку проведе нас безпосередньо до чаклуна, даруйте ласкаві – нам призначено!
Моє шанування, достойний Мгамбо! Авжеж – наше шанування, шанування від телеканалу МГТВ! Бачите, любі прихильники першого езотеричного, зараз Сілас Ндіку перекладає чаклуну моє вітання. Достойний Мгамба вбраний у традиційну одіж свого племені, зверніть увагу: на ньому урочиста червона тога, розкішна діадема, ритуальні ланцюжки й браслети та дуже гарний комір із загадковими символами, на обличчя й на руки чаклуна нанесено орнамент вохрою… Так… так… Сілас Ндіку пояснює, що таким чином самбуру прикрашають себе лише за найурочистіших нагод, будемо вважати, що такою нагодою для достойного стала зустріч із вами, наші шановні глядачі! Як бачимо, правдовидець спокійний і приязний, його рука, скажу я вам, зовсім не напружена! З Мгамбою домовлено й достойний готовий задовольнити нашу допитливість, взявши участь в експерименті! Хоча, мені здається, в самого правдовидця прожект особливого інтересу не викликає, що ж… Зараз, зараз кожен з наших добровольців вимовить відому вам фразу…
Ось! Ось! Ви це бачили, незрадливі прихильники найцікавішого в світі телеканалу, ви це бачили!? – достойний Мгамба вказав на Джоя – саме він єдиний з трійці, хто вже побував на вершині Кенії, саме він єдиний, хто сказав правду! Так! Так – Сілас Ндіку підтверджує, що правдовидець вказав на Джоя! Альпіністи підтверджують! Достойний Мгамба ніяк не міг цього знати! Все дотеперішнє життя чаклун пас худобу в посушливих районах півночі країни й ніколи не чув жодного слова німецькою! Але він вгадав, ні – він вказав! Це небачено, друзі! Це сенсація! Це не кінотрюк, не фокус і не ілюзія – присягаюся чесним ім'ям журналіста Ентоні Ленґхема – єдиного сина Роберта й Джуді Ленґхемів з Ґрантема! Друзі, в чаклуна напружений графік і зараз ми змушені залишити достойного й такого фантастичного Мгамбу сам-на-сам з брехнею і правдою свого народу.