Ми сиділи на дивані, я з келихом вина, він з презервативами в кишені куртки. І чіпала його руками за обличчя, а він класно стискав мої сідниці, все було дуже пристрасно і священно, наш секс був молитвою.
А тридцять першого грудня, коли син попросився зайти до нього він сказав, що поїхав в Португалію і приїде через тиждень.
Цілий вечір мій син плакав, я бачила як він намагається приховати від мене свій біль і весь труситься, стискаючи кулачки. Я відчувала всі його емоції, пропускаючи крізь себе і нічого не могла вдіяти.
Коло третьої ридаючи взахльоб я таки записала повідомлення своїй кумі і виговорилась, дякувати Богу це вийшло з тіла перетворившись на здавлений шепіт та звуки сліз, спочатку я хотіла стерти це повідомлення, але виснажена емоціями заснула.
Зранку , прокинувшись, я відчула, що опанувала свій біль, він ще диким ведмедем ревів в моїй підсвідомості, але уже в клітці. Я подивилась фільм, лежала з дітьми в халабуді, потім ми погуляли, а потім знайшла номер адвоката, яка займається розлученнями.
Наступного дня подзвонила подруга і запропонувала поїхати разом в басейн і спекти торт разом, це відволікло мене, і я з радістю відмітила, що можу концентруватися на інших речах.
На моє повідомлення про розлучення та пропозицію розділити на двох кошти він не відповів, мої емоції були дуже полярні, з одного боку я брала себе на слабо, чи здатна я піти на такий крок, з іншого я не особливо бачила різницю.
Що зміниться, коли ми не будемо одружені, він так само приходитиме до мене, провокуватиме, переходитиме кордони, а потім покидатиме мене заради друзів, розваг чи інших жінок і я не зможу нічого зробити, бо не хочу викидати його з життя дітей та і з своєї, в моїй голові нещадно, не на життя боролися дві стратегії виживання і найгірше, що жодній з них я не бажала перемоги. Все це дуже мене не радувало.
Тим не менше ввечері я оплатила послуги адвоката.
Я знала, що це нічого не змінить, я не перестану ходити колом по лезу бритви, час від часу потрапляючи в ліс свого болю, проте хочу зазначити, що останнім часом зʼявилась усвідомлена насолода його витримувати. Якось навіть ідучи в автобусі і споглядаючи навколишні красоти та фоновий біль в середині себе, я відчула від нього нитку, яка поєднувала мене з життям. Це було доволі по новому, бо до того просто намагалась його уникнути і страждала, бо, насправді, в такі моменти я і була болем. В мені прокинулась справжня гордість за можливість співіснування з цим гірким царем.
Останній тиждень заповзла в ракушку: дивилась багато фільмів, спала. Я мала зателефонувати В, бо ми спілкуємось час від часу, обговорюємо основні події. Вже стільки разів я розповідала їй про мої численні розставання і казала, що це останній раз, а вона терпеливо мене слухала і приймала. Але цього разу події розвивались так швидко і моя реакція була настільки недвозначною, що мені було просто соромно. Я розумію, що загалом всі зосереджені в основному на собі і кожен відповідає лише за своє життя, і в мене справді дуже емпатійні та терпеливі друзі, але як я маю розказати про те, що вирішила розлучитися, а через три дні вкотре пустила його в своє ліжко. Ніхто мене не осудить так, як я сама, але проблема в тому, що навіть я сама втомилась це робити.
Фраза з ДДА про те, що Бог не наглядач, а люблячий батько пройшла через мене якимось тонким промінчиком надії на те, що колись я зможу таки добратися до повного світла своєї свідомості, але цей промінчик вказав мені дорогу до дивану.
Я нічого не знаю про це життя і я приймаю це.
За півтора року стосунків не стосунків з колишнім не колишнім я не сходила на жодне побачення і не мала близького контакту з жодним чоловіком, мені було важливо озвучити це. Не почувалась вільною, і не почувалась одруженою. В той же час було відчуття, що контактом з іншим я зруйную щось, що досі є між нами. Та й не було того, що я могла б запропонувати новій людині, і нічого, що можна було б залишити собі. Мушу визнати, що якоюсь мірою вся ця подвійність ситуації була мені вигідною, я настільки звикла до емоційної відчуженості, нестабільності, качель, що цей стан речей почав відображатись для мене як безпечний. Я уже знала той біль, який може виникати від інтенсивності нашої взаємодії і точно знала, що витримую цей показник. Але я зовсім не була впевнена, що зможу не втратити себе знову.
Скоро я піду на побачення.
Я не знаю, що мене там чекає, мені дуже страшно.
Жінка нічого нікому не повинна.