Любить лучно-степові трав'янисті схили, узлісся, краї чагарникових заростей. Масове зривання для букетів — справжнє лихо для сну великого, хоч він і культивується. На території місцевої пам'ятки природи — Лисій горі на Львівщині — ця рослина охороняється, але далеко не задовільно. Багато могли б допомогти тут і місцеві школярі — юні любителі природи, разом з дорослими налагодивши по-справжньому природоохоронну справу.
Щоб зберегти сон великий як цінну декоративну рослину, треба створити заказники в усіх місцях зростання, заборонити зривання рослин, ширше вводити його в культуру.
РОДИНА БАРБАРИСОВІ
При згадці про барбарис у нашій уяві одразу ж зринає гілчастий кущ барбарису звичайного із смачними кислуватими ягідками. Однак до родини барбарисових належать не лише кущі, а й багаторічні трави. Всього вона об'єднує 175 видів (12 родів), поширених в областях з помірним і субтропічним кліматом.
В СРСР зростає 25 видів, на Україні — тільки 2.
Серед барбарисових чимало декоративних кущів, ягідних рослин, багато з них — цінна лікарська сировина.
Через зміну кліматичних умов, господарське використання земель, зривання декоративних рослин та ін. різко скоротилася чисельність багатьох видів цієї родини. До "Червоної книги УРСР" занесено гімно-сперміум одеський.
Гімносперміум одеський. Рідкісна зникаюча декоративна рослина.
Гімносперміум одеський — трав'янистий багаторічник, до 20 см заввишки, з майже кулеподібною бульбою і одиночним стебловим 4—5-пальчатороздільним листком. Світло-жовті квіти зібрані у верхівкову китицю. Зустрічається на півдні УРСР дуже рідко в Одеській (околиці Одеси, с. Євгенівка, Іванків-ський р-н), Миколаївській (околиці Миколаєва, гербарні збори 1929 року) та Херсонській (с. Давидів Брід, Великоолександрівський р-н) областях. Росте на кам'янистих, вапнякових та глинистих схилах. Зникає через масове зривання для букетів. Потребує охорони в усіх місцях зростання, контролю за станом популяцій. Занесена до "Червоної книги СРСР".
ПОРЯДОК ПІВОНІЄЦВІТІ
РОДИНА ПІВОНІЄЦВІТІ
У відомої латиської письменниці Анни Саксе є чудова книга "Казки про квіти". У ній вона й розповідає сумну історію вірного кохання Півонії та Сімеона.
"Півонія вже збиралася вийти заміж, як померла мати, залишивши шестеро діток. Що робити, як бути? Линула до коханого, та обіцянка, дана матері, і турботи про молодших братиків і сестричок міцно тримали її у батьківській халупі...
Підростали діти, влаштовувала їх Півонія як могла. А Сімеон подався у світи, надсилаючи судженій кожні два роки із поштовим голубом вісточку-запитання — чи не пора йому повертатися?
Швидко плине час. Виростила Півонія нарешті молодших братів і сестер, аж тут знову лихо: померла сестра, що першою заміж вийшла, залишила маленьких сиріт. І знову в доброї Півонії повно турбот, а там в інших сестер діти підростали...
Йшли роки... Старою стала Півонія, нікому не* потрібною, згадала тоді про Сімеона, вісточку йому послала на чужину. А сама до весілля приготувалася: одягла сукню вінчальну та миртовий вінок й так днями простоювала перед хвірткою.
Глумилися люди з неї, вона ж на те не зважала, все чекала Сімеона, а той не йшов. Зате Смерть із косою безжальною тут як тут...
Поховали Півонію, а вже як закидали могилу землею, з'явився незнайомець. Це Сімеон, долаючи пустелі та моря, непролазні болота, прибув нарешті до коханої. "Так ось де ми зустрілися, моя Півоніє,— сказав, немовби та, що спала вічним сном, могла його почути.— А я так поспішав, перепливаючи на кораблях моря, пересікаючи на верблюдах пустелі, йшов болотами, щоб швидше тебе побачити. Я привіз тобі квітку, на твою честь назвав її Півонією, і запах в неї такий же солодко-гіркий, як наше кохання". І, схилившись, Сімеон посадив на могилі привезений з далеких країв корінець..." Хто з вас не знає півоній? Майже кожне подвір'я, сади, парки прикрашають нині ці пишні багаторічні рослини з великими красивими квітками на верхівках трав'янистих пагонів. Це вже культурні форми, яких дуже багато. А в природі зустрічається близько 25 видів дикоростучих півоній. Ростуть вони в країнах Північної півкулі. Серед цих півоній чимало чагарникових рослин з міцними здерев'янілими стеблами, але більшість — трав'янисті. Стебла у них гіллясті або прямі, листя пірчаторозсічене.
У декоративному садівництві віддають перевагу сортам, виведеним в результаті схрещування і селекційної роботи з багатьма дикоростучими видами півоній. Які ж це рослини?
Ось, приміром, півонія молочноквіткова — гостя з Далекого Сходу та Даурії. Росте також в Китаї, Кореї, Монголії і Японії. Трав'янистий багаторічник заввишки до 100 см. Листя у неї трійчасте або 2-трій-часте, листочки ланцетні чи овальноланцетні. У півонії квітки великі, у діаметрі до 12 см, білі, хоч бувають і червоні. Аромат півонії нагадує аромат троянди, тому її ще називають "півонія із запахом троянди". Цвіте півонія молочноквіткова у травні — червні. Півонія лікарська — ранньоквітучий трав'янистий багаторічник до 80 см заввишки. Квіти у неї грушовидні, до 8 см у діаметрі. Кожна має 5—8 яскраво-червоних пелюсток. Молоді стебла опушені, нижнє листя 2-трійчастороз-січене, листочки овальні або овально-ланцетні, зверху гладенькі, а зісподу рідкоопу-шені або голі. Цвіте півонія лікарська у квітні — травні.
Півонія напівчагарникова. її ще називають деревовидною. Батьківщина цього куща або напівкуща 1 —1,5 м заввишки — Китай. Квіти і у півонії напівчагарникової розміщені на кінцях частково здерев'янілих пагонів. У діаметрі вони досягають 10—20 см. Вирізняються багатством забарвлень: від білого до темно-рожевого або карміново-рожевого. Листя у півонії напівчагарникової велике, глибокорозсічене, на зиму опадає. Цвіте рослина наприкінці квітня — у першій половині травня.
Півонія напівчагарникова прижилася на півдні України, добре розмножується поділом куща, відгілками та щепленням. Тому їй варто було б приділити більше уваги. На території нашої країни ростуть 15 видів півоній. З них півонія вузьколиста і півонія кримська потребують на Україні індивідуальної охорони, вони занесені до "Червоної книги УРСР".
Півонія вузьколиста. Зникаюча цінна декоративна рослина.
"Надзвичайно гарна декоративна рослина — справжня степова красуня,— пише про неї В. І. Чопик у книзі "Рідкісні рослини України".— Своїми пишними квітами та зеленню листя ефектно вирізняються на сріблясто-білому тлі степових злаків". Півонія вузьколиста — трав'яниста багаторічна рослина до півметра заввишки. Листки у неї тричі перисторозсічені, листочки вузькі, лінійно-нитковидні (звідси й назва виду), зверху голі. Коріння шишкоподібно потовщене. Квітки цієї півонії досягають 8 см у діаметрі, пелюстки яскраво-червоні, їх у квітці 8—10.
Півонію вузьколисту масово зривають для букетів та викопують для вирощування в садах, тому натрапити на неї стає все важче і важче. Треба було б ширше впроваджувати цю рослину в культуру. Зустрічається рідко на півдні Лісостепу, в Степу та Криму. Росте на степових схилах й узліссях.
Охороняється півонія вузьколиста в Хомутів-ському степу та в Луганському державному заповіднику у відділенні "Стрільцівський степ" (Ворошиловградська обл.). Потребує також охорони в усіх місцях зростання. Занесена до "Червоної книги СРСР". Півонія кримська. Рідкісна рослина, що скорочує свій ареал. Ендемічний вид. Трав'янистий багаторічник до 70 см заввишки. Своїми листками дуже відрізняється від півонії вузьколистої. Вони у півонії кримської 2—3-трійчасті з чималими широкоовальними, майже круглими листочками. Квітки бузково-рожеві або червоні. Цвіте рослина у травні — червні.
Названа ця півонія кримською тому, що зустрічається тільки в горах Криму. Любить гірські ліси, узлісся, відкриті гірські схили, іноді яйли. Місцеве населення, туристи збирають її як красиву декоративну рослину, завдаючи тим самим величезної шкоди. Півонія кримська культивується.
Охороняється вона в Ялтинському гірсько-лісовому заповіднику.
Для збереження виду потрібно заборонити збирання, посилити роз'яснювальну роботу серед туристів та місцевого населення, створити заказники. Занесена до "Червоної книги СРСР".
ПОРЯДОК КАПЕРСОЦВІТІ
РОДИНА ХРЕСТОЦВІТІ
Погляньте уважно на квіти добре відомих всім грициків, левкоя чи редьки, і ви помітите, що пелюстки у них розміщені навхрест, тому родина, до якої вони належать, і дістала назву хрестоцвіті.
Відомо близько 3 тисяч видів (350 родів) хрестоцвітих — однорічних, дворічних і багаторічних трав, напівкущів і кущів, поширених головним чином у Північній півкулі. У нашій країні зустрічаються понад 750 видів (128 родів) дикорослих хрестоцвітих, з них в Українській РСР — близько 250 видів (57 родів).
Квіти у цих рослин правильні. Чашечка складається з 4 чашолистиків, віночок — з 4 пелюсток, тичинок 6, з них 2 короткі. Зав'язь верхня. Плід — найчастіше буває стручок або стручечок, іноді горішок. Листки у хрестоцвітих переважно перистороздільні, чергові, іноді в прикореневій розетці.
Цікаво, що до цієї родини належать багато смачних і поживних овочів (капуста, ріпа, редиска, редька та інші), олійні (рижій, ріпак, суріпка тощо), пряні (гірчиця, хрін). А такі, як ложечниця лікарська, жовтушник лакфіолевидний використовуються у медицині. Є серед хрестоцвітих і декоративні: левкої, лакфіоль, нічна красуня, листяні капусти тощо. Багато рослин цієї родини, як-от грицики звичайні, сухоребрик високий, насмітник сірійський, свербиця та інші види роду — бур'яни.
До "Червоної книги СРСР" потрапило 10 видів рослин цієї родини. З них на території нашої республіки охороняється шиверекія подільська.
Шиверекія подільська. Рідкісна зникаюча рослина.
Шиверекія подільська — трав'янистий багаторічник, 8—20 см заввишки, густогіллястий, з розеткою видовжено-оберненоовальних або видовжено-обернено-ланцетних листків біля основи квітконосних стебел; стеблових овальних листків мало. Зірчасті волосинки суціль вкривають рослину і надають їй оксамитово-сіруватого забарвлення.
Дрібні білі квітки шиверекії подільської зібрані в суцвіття. Стручок у неї яйцеподібно-еліптичний. Цвіте рослина в квітні — червні. Зустрічається рідко в Хмельницькій і Тернопільській областях, по річці Вовчій, поблизу села Серебрянка на річці Сіверський Донець у Ворошиловградській області.