194
/горою сторінки/ Юркові міфологічно-філологічні марення; як відьму карають; аж доки виходить до хутора
в акті втечі віднайти образ себе, хлопчика; Мефа; гранати і все; він бачив, але не творив
його розмови-марення з Порохнюком, так само з Грицьком, що зоддалік тінню; Гриць до Марусі Балялі "ти знаєш, двох, матір і дочку"
Світланка біля тину, доки дівки в хаті: "а ти в бога віриш; я думаю про самогубство"; його тяма, що віра і самогубство не втовплюються; його виволікують на "мета-фізику", аби приховати патологію /.../ Богинька згукується на його марення — Бог, самогубство
* Юрко у втечі; ці "Юрку, Юрку", жадаючи помочі; у знаходженні місця, де б додумати, помислити найголовнішу думку, зібрати усе докупи — і не дають; так носить овид божевільного; бо буття засмикує собою
** от де жах — його легка думка про насолоду, — ці всі /.../ не поділяться насолодою з тобою; вони знищують свідків, знищують намареннями твого розпачу, лютощів, ревнощів — усвідомлення твого розкладу завдає їм утіхи; часи інтлектуальної війни, геноциду; у них вивільняється руйнівна енергія /етнічно-бродильна/, що вбиває ту, традиційну, застояну, що не знайшла вивільнення у простір історії
*** журналістка живе біжучою буденністю, предметним болем, "політикою"; прикмета знищеності, бо живе і побивається руїною
С. 195
* її думка-мука: усе життя до дрібниць пам'ятає, а чогось такого, може, найголовнішого згадати не може
С. 196
* подорож коденською хатою
** як-то хто питає Юрка: я народився, пужди-но, якого це року, то це мені скіки, ну да, так і є
*** вона все пам'ятає, а він збувся часових означень, — що вік тому, що зара
* * * * приїхала, гнана /... / і не встигла на похорон матері, що давно відбувся, а вона забула; і тут знаходить смерть на погрібнику
***** заплющить очі, щоб позбутися страху, і постає зліва зору обличчя чи матері, чи якого чоловіка
****** цілі покоління до неї обзиваються; вона всім дітям хоче оповісти своє життя
******** увесь досвід, що допіру, згущується в якесь видиво чи образ /кров, дорога, хата/, і ніколи не сниться, що було раніше; лиш раз, як дядька знайшли у соломі /кров по соломі/
С. 197
/горою сторінки/ й це ж знати...
й дивися-но ти, — вигорбок, всторонювання од містечка, як-то жар паленіє з городу, і хата не хата, а замок такий, ще з царської цегли, таке щось як історія /доля/, казенні будівлі, парканець щось із половини церковної огорожі
його прагнення збагнути істину — як можна: скоївши злочин, спокутувати і прийти до дому Всевишнього, і він /... / простить
та й потреби нема, бо це прощення набуло тотальної розрухи, злочинності, нема потреби йти до Господа, — їй пробачено й тут, на землі, її жертвами;
а вже ж і довмілися: спершу приниження, а далі, на самоті, цілий театр поводження, — що б сказав, як повівся; одкрадення якоїсь суті, такі зустрічі, — нащо людина людині
* й згадала б, аж у лівім куті зору якісь застороги — "лоханки" ** вона це свято споглядає, — як той вертається кіньми, забув
кашкета /лоханки, війна/
* * * та лиш цей світ їй невидкий, хоче вернутися в дитинство, у ті кілька митей радості; та вже не її, зчужілі
**** довічний стан дитинства, де вже все відбулося — свято, жорстокість; і з дитячою радістю до цього всього світу, — ов, не хоче
***** то ти все ждеш, Юрку, що син прийде й опише твоє життя, — а він свого не годен списати, бо він краси світової не бачить, а дай йому сльози, кров
****** чогось вони до цеї смерті прилежні, та й не виборсаються з неї, з цих хатів мертвих /але сина не виказує, що в хаті/
******* як з цього хаосу вроджується митець /Юрко/, що вимовляє новою — і незрозумілою — мовою С.198
* може, це все театр, перевтілення, а вкінці стають собою — Юрко поет, Світланка акторка, і всі грали "самашедших", лише Баляля реальна, справжня
** Юрко оповідає про місце для злочину
*** офіцер-афганець: а ти знаєш, шо таке страх; страх — це не
вбійні війни і чорноб. чума, бо винагорода за те вартує сміху /.../;
страх це коли у вогкому переході попід вокзальною пусткою останній
сірник і остання цигарка і — що — не загориться, і — що — підходить
чувак і питає, як далі жити •
С. 199
* як міфологія переходить на демонологію, щось ближче ** як він галерників визволяв; розуміння історії
*** напророчив нашестя товстих жінок
**** Юрко: вийшли на таке думання, що вже що, а коли б задумалися над однією сирітською долею, якимсь нещастям — що було б; а то так: взагалі горе, нестатки і т. д.
С. 201
/горою сторінки/ "неживий" світ поволі заступає живий, і котрий живіший — той, що більше збуджує уяву, тваринний також
напророкував час товстих потворних жінок; їхня чуттєвість понад усяку іншу
пугало і манекен /Юркова міфологія перевтілень/ кожен край, країна цікаві і пізнаються через жінку, а тут, у селі, нема коріння
світ втрачав контроль над людиною; збувається те, що казав /.../ світ сиротіє, як також і демони
* розуміння історії, — як оповість окупаційну одісею ** я був Мефа; партійне прізвисько
*** ця нова, "християнська" ідеологія приштовхує до безвиході, міфологічних марень, — людина не знаходить вияву своїй енергії, своєму єству; одвічна мука українця
**** "ідіть по їх словах /у писанії є дещо і справедливе/, та не йдіть по їх стопах!"
***** от що ти скажеш: про цього / ... /, маніпуляції розуму, психіки, — хіба це ми, для нас?
****** знаходить собі кожен, що йому треба — на своє виправдання; а де істина для всіх?
С. 202
* не думайте, що це осьо зара взяв і став, і жду; а я Мефою приступаюся, мені ше як-то війні не кінець; і цих жінок тра рятувати; але ж дивіться — й ні німця, нікого, а тут таке
С. 203
/горою сторінки/ бо коли не можна з'ясувати катівства отцього, ці вбивства, зажерливість, — що кохана є інтелектуальний злочинець, то що ж, заховуй у собі модель катівства і що хоч, — навтішуйся інквізицією розуму
* його доля викінчується на руйновиську хутора, — він неусвідом-лений вбивця цього останнього прихистку
* я вбив останній свій прихисток
** я одужав, вбивши свій останній прихисток С. 207
* їздовий /Черниш/: всторонися-но відці ** я вам докажу впослі, ха-но роз'їдуться С. 209
* насолода Христова; пророцтво насолоди од розпинання
* * він віруючий аж так, що боїться вступати до храму; що негідний С.216
Богиньці маряться гуцульське весілля, наїдки
** Лагуті — вечорниці сороміцькі
С.218
* увесь цей спогад навіявся, може, синовими давніми медитаціями з древньою поезією, як-от:
На узбережу постав корабель, низ обстав весь камінєм. Щоб він опер ся в зимі вітрів силі й слоти дощової: Знизу чопи повиймай, щоб судно не гнило від дощівки, Снасть же усю поскладай у порядку у свойому домі; Крила вітрил позвивай і позв'язуй порядно на реях, А величезне стерно повісь дома над димом у хаті. С. 220
* культура "спочину"
* * багацько провокаційних текстів; усілякі панії і зачаєні педерасти базікають про народ, культуру "спочилу";
ідеологічні боріння — націоналізм, ліві, демократи та ін. є лише прикриття для етнічних борінь; література стане головним бойовиськом; так їй надаватиметься все більшої ваги; вона знову стане платною
*** використовування старих ідей, давніх міфів — усе притягується задля одного: потаємно взаконити новий етнос, і найменша спроба ояснити цю "ідеологію" викличе ґвалт
**** ця імперія готується до нового і остаточного завоювання ззовні; мають прийти "справжні господарі"
***** ті, що опираються на поняття "народ", зазнають поразки
****** рація буде за провокаторами, — вони прозирають цей "народ" як давно збулу — й бажану — біомасу; вони є кращі "народники"
С. 221
* всторонися-но, Юрку, коням не даєш стати; ти такий мудрий, що хочеш бути понад народи й часи, понад імперії й /... /
С. 222
* Сталін дурний, як і Гітлер, хтів перехитрувати всіх
** на косовиці в окупацію: "не послухали Петлюру"; але з острахом; таких, як я, не чіпали, знали, що прийдуть совєти
*** повчіться в євреїв, як вони про своє лихо кричать на весь світ, і до кінця віку кричатимуть, доки не вблагає їх світ; та й те не поможе
**** а ще й ви кричіть, та тісно тим і тим, усім не воздається, світу замало, щоб заплатити усім
***** причину смерті не вказували, тому писали "білкове переродження"
****** Москва більше винищила українського населення, як гітлеризм жидів у II світовій війні; але жиди мають колосальні інформаційні засоби і протягом 38 років пропагують про голокост у цілому світі /цитата/
******* "етнічний матеріал" буде змінений, цинічно сказав один єврей, велика риба місцевого ГПУ /цитата/
С. 223
* нам потрібна нова релігія
** я лишу й хату, й садка, й города, а там як знаєте С.227
* доктрина якби була схована десь у сейфі
** мене, думаєш, не планували в поліцію, з банд ерами разом і москалями, для диверсій, але я хтів чесно боротися С. 228
* а Льова Кошелєв був велика риба
* * не зміг пристати на рацію ні того, ні того, просто додав ще одну гірку краплю до свого розуміння світової нещасності
С. 232
* ще говоритиме англійською біля церкви
** з усяким розмовлятиме його мовою, а мудрі його проженуть, бо розумних не треба
*** аж укінці заговорить своєю, якої і сам не розуміє
**** блукатиме лабіринтами Яринчиної хати, — йому передано інтелект жінки, що вже не може сягти якогось бажаного спомину
***** з д-ром Ґалом розмовлятиме так: мене звати Юрій Б., мені 186 років, я селянин з походження, мене вбито під /... /
****** хіба насниться така мова, що річ неомовлена, а знаєш якесь справдешнє імення, не таке, як в житті
С. 233
* а ви кажете С. 235
*/.../ компліменти робив, що той у вишиванці С. 242
* Юрко: мені цим санітаром бути, чужих матерів обходити С. 244
* очікують, мов несамовиті, якогось кінця / ... / але щоб само склалося, щоб бути непричетними назовні, й доводити до безуму інших, мати відьомські стосунки з такими ж, як і вони, дітей напоучати, долучати чийсь хист до державних заробків, на людей таких наводити, що за ними загадка чиєїсь смерті, і ось так стається /магія речей, що згубляють чиюсь свідомість/, і вони зарозко-шовують у самотності, і дають волю своїм інстинктам, бо зберегли себе для якогось іншого життя, а на людські очі нестимуть подобу мучеників
С. 248
* я вам ціх історій скіки хоште, — як перекривив їдного глуху-ватенького
** як той упав з груші і вмер /могорича носив, бо той його врятував у війну/; і як з дрібної історії встає таке!
*** розповідання історій — відповідальність перед історією
**** коли стається зрада, тобою може струснути середночі; сон такий буде; і якщо вибухне хата на хуторі — зірвано стелю, то надходить здогад на приречених
С.