от ти такий мені вбійник" С. 85
* Юрко перейме, як вона тягне Плахотнюка, — бабо Богинько, але ви ду-ужі!..
** згадають, як він рибу малим ловив, а німець / ... /, — і як есесманам горілку носив
* * * а вона зайде в хату, де Грицько у чоботях крадених на лежанці; "то й ти там був?"
**** "це мені цього пінжака а й мішечка несеш, од Марти?"
***** "е-ге, бабо, я одтоді став пам'ятати все по-німецькому, а тако дай, що китаєць чи там хто — то подужаю й по-їхньому говорити; риби у річці хватить, нє?"
С.87
*говорить по-німецьки!
** та ти мені німцем вдаєшся; оно диви, як Плахотнюк сікнувся: хлопці, та я вас чекав /.../,уже біжить видавати їдного з другим, а їх — не злічити /стільки партійних, що нема кому "брешеш" сказати/
*** викопав мундир, каску, гранати
* * * * на рентген тебе зразу тако — кажи-но, де ампулу вшив? ***** Богинька згадує ідіш — як жиди балакади перед стратою ****** "рівні" божевілля: Юрко /всеохопно/, Номеровський
/соціально/, / ... /: занапащені сини України, що бунтують проти сутності, якої не можуть осягнути С. 88
* ви забули, ба-аб, як лякали мене мерцями; показав їм склади з німецьким добром, повдягалися
С.91
* частини У ПА стояли поблизу сіл /.../ С. 92
* те, що нез'ясовне довіку — затятість у добрі
** божевілля пробачається, але осуд той, що божевільного карають суворим допитом, остерігаючись від нього
*** не пробачає йому божевілля, бо світ таких хоче мати; цей Плахотнюк страшніший для світу, прощає йому гріхи?
**** Ма-на Гам-іа вимагає чоловікове тіло, аби по-християнськи оплакати його
***** як цій / ... / без чоловіка, жилося; як прокрадався проти ночі й простоював, страх зайти, така величність жіночої самотини його гнітила й самого возносила од низького помислу до чистоти, і так в душі запановувала порожнеча, яку міг заповнити лиш причинуватою творчістю
С. 93
* його "звірині" ноги жіночі лякають /у сні приходить, а вдень справдовується; такі само жінки зринають вскрізь/; такі жінки чатують на нього, чорним од живота до пів-стегон обгумовані, і дух такий звірячий, і ці жінки — лице тісно закутане, бо волосся росте на щоках і бородах; і шукав Світланки, такої м'якої, чистої, ніжної, але за нею — злочинність її рідні, і неможливість втішитися її коханням, бо вона несе в собі ту злочинність, — еротичний потяг загрожено острахом причетності до злочинного родового умислу; а ці, зі звіриними ногами йдуть як порятунок, обіцяють втаємничену злочинність плоті, невилазність з довічної гріховності предків, що породили таких жінок; доба без-жіночості; і от як подарунок — ця журналістка, порожнеча всередині /... /зачаєність насолоди, — спали вдвох, а були десь; буфетниця і чоловік п'яниця; вона плекає мрію "з ним хоч раз в рік"; причетність до смерті дітей /двоє вчаділи/ — аби гуляти
** журналістка /"я всередині мертва"/, але являє абсурдність героїзму С. 94
* це тобі не німецька власть, що курей за барки хапати С.95
* коли пишеш роман, втрачаєш здатність "нейтронного" про-глиблення у сенс речей, — намарений обсяг і епічність розмислу покваплюють тебе; у менших речах це вдавалося, — от хай би вони й називалися якось так, роман абощо
С.96
* ти там, Юрку, хіба не був С.102
* лікував од якої хоч хвороби, а од цеї нездужаю /.../ повісився ** нездужає в помочі приреченим людям, — така смерть з розпачу;
але каже, що повіситься
*** Марта, відьма; зривають стелю, руйнують оселю, бо заважає; тут буде поле — кладовище для многих мерців
* * * * Маруся Баляля стоїть дивиться, як бляха тріскоче ***** як спершу суд роблять відьмі, прив'язують до стовпа С. 103
* тягніть цього Плахотнюка, та й буде вам план до двору, — ці дохтори зобачать, яка радіація, яке що
** перш як іти до церкви, де все побачиш, — ще тра цей похорон чужих дітей справити: назирці за Женькою
*** такий ґвалт, що смерть чиясь нічого не значить /Ярина в хаті/ С.104
* мор на худобу С. 105
* Лагута: грунти одібрано і мушу йти красти на своїй землі, то я злодій? — тепер маю всю землю — всіх людей — все моє — я не злодій
** Богинька звідує Лагуту на кладовиську; побачити нову могилку; як Кіндрата вбито
*** як з німцями "дружив"; місцеві націоналісти; окупація знов; на фронт /"спалити завод"/, — доктор Ґал, неспромога жити з жінкою, що була свідком вбивства рідного батька /мовчить/; сучасні п а ц а н и; момент осяяння /... / я ж такий, як вони, але смішний, причинуватий для них; це дорівнює смерті
С. 106
* Юрцьо; бабі цікаво, що буде, а не — жити; дійшов здогаду й зупинився на межі все-знання — все-доконаності; знати, як воно буде, але застерігати від доконаності; яким же коштом така "філософія" окошується на душі; знати, як бути самогубцею, — поверхи у містах — потяг до самогубства; як позбутися хіті — навіть уявлятись без плоті
** цікаво, що буде далі, піддавати себе стражданням у сімейному житті, не обривати, а — далі, знищуючись С.108
* Володька, син курійки, потім глиною торгувала /... / приймак з підводою
С. 110
* Грицьків родовід, — брати, батько, самовбивці С. 111
* запізніле бажання війни, перекисле С. 114
* /горою сторінки/ вітайте в своїй хаті, Ярино; та й ще звідколи — чи як ми дітьми такими були, що цікаво було штрафними бригадами по селу йти
тітка Пичачка як вибиралася на Далекий Схід — два дні сиділа в неї; дісталася їй мідна сковорідка "на придане", вона з нею й сама на Далекий Схід їхала; а вже потім пропало добро їхнє — кожухи і все
народ прогріб цим континентом уздовж і впоперек — але що ж
* Яринка; в с е ш н є життя; окупація
** Юрко за німців; як "шнапс" носив, — чорта більше *** Великі Луки; офіцери за дротом
**** спогад у непам'ятті /.../ сину, то ти без мене селом ходив; штрафна бригада
***** як Гандрейові літа зменшила, щоб податки не платити; а це тепер десь кляне, що до пенсії ов скіки доробляти
****** як розхлюпощеться буття і затопить знов світ і запов'є його, аби згодом він розповзався по нових домівках і заживав нове життя і забував свою материзну
С. 115
* /горою сторінки/ робив собі таких жінок, — натоптував шматтям, і все приробляв, і вже стільки років, — а це зробив до половини, подушками обтикав; і от прокидається, $ вона ковиляє на гнучких ногах, ожила немов; зсунувся з розуму /або ні/, бо відтоді неживі речі почали жити, а вік мертвів; і всі зодчеські потуги — глиняні жінки, велетенські ляльки — задля миті споглядання, насолоди, — мить збагнути, що створено, аби вмить і знищити; то що, в музеях виставляти, де хтось чи мільйони одержать мить насолоди; пробував жити з усим цим створеним, і воно подолало; понищив — бач, ноги валяються, он голова; та ці почленовані потвори ще більше жахають, і незмога донищити, торкнися, а воно живе /... / "чули, Мухтей хату спалив, санітари вже повели"
це не ті войни, що залізо, порох, — війна текстів; а ви, бабо, жалієте бібліотеку мені оддати, щоб я розуму набирався
* штрафна бригада; циганки за хустку кульчики видурили; братові дала замотати, — знайшли у соломі; як вітчим золото виносив у "торгсін" /"а що, вмирати"/; "чи ж не ти, Юрку, німцям "шнапс" носив?"
** Горбатенька і за німців їсти варила; в і ш н і
* * * то це мало — їдна душа, їдна доля!! ??
* * * * тобі скласти докупи усі душі, долі, та що буде, а що було — то захопить тебе, виригне тебе таким, як то ти п'єш, їси
С. 116
/горою сторінки/ рід на рід — народ на народ — світ на світ — людина на людину
* накрила Марусича спідницею; оте паршиве; в баби гроші у вузлику, розсипляться, вона збере й тулить у руки свекрусі
* * така тобі офіцерська жона! *** отакої січки вріжем! отакої гречки вкосим!
С. 117
* росою вмитися — не знати, що отруєна
С. 124
* як баба Марусичка гроші розсипала, а дочки її найшли, як померла, й забрали, — мати не хтіла й копійки
** І. Галичан /.../ "покажу, де закопаний; їхав кіньми, то не звертав" С.126
* Лагута розкаже, чому вбив Мартиного чоловіка; на його землю всі зазіхають /... / сталінська психологія в таборі
С. 145
*міфологія снів у бабів — філологія у Юрка С.161
* а ще з-перед весіллям; вона в садочку робила; дядькову дочку Маньку до себе забрали; оклигала трохи; вона в садочку вщипне хліба, жменю зерна, — вдома качалкою розітре, й суп варили; баба казала "що їй поможе, як така слаба", "а ну попробуйте качалкою зерна розітерти та супу зварити"; мати поклала плаща між баняки й сковороду, "придане"; як вони їхали, протерло три дірки
С. 191
* як порятували сина від фронту, — лізь на піч і сци на ячмінь; сморід
С. 193
/горою сторінки/ призначення воза; возовиця /Юрків сон-міфологія/
"от ще зранку як пішов, то й досі" — "мер тато, в-х-мерр", — хутко озирнувшись, жебоніла Маруся; тато-6-6-6; й далі допитливо-вирячено назирувала, як шматок толю вихвицькує об низ крокви
речі, як-от віз, — як їх сприймати; вони мають тавро і сутність історичної судьбизни, — як ними возили мерців; бійся сідати; і що вдієш — речі приречені; тому страх називати речі старими іменами; він живе у безназвисному світі
так само, коли ці речі зурочені страшним тавром, — уся подієвість буття нанизується шалом, скопом; байдуже, що брати — сюжетність у називанні всього, що й не тулиться; буття згущується, стовплюється біля воріт і проситься провозу жужмом
так само прожите ціле життя — у довгій виповіді — дорівнюється спалаху, здогаду, викінчується подивом-зойком /Яринчиним/: як вона тут опинилася і впала на погрібничку
* люди, що несуть тавро злочинності, не тямлять своєї злочинності; усі вони, що за списком мали б бути страчені, вершать долю світу; намарені Юркові видива про жінок-виродків:
— і ті, зарощені, що заполонили село; він таку бачив у кіно /яке ж твоє право/; обголити її і всадовити на таке дерев'яне сверделко, і всі запахи збирати у кульочки
— як о ц і знюхуються зі Світланкою; він під вікнами "казьон-ної" хати; гасне світло, це так полягали спати;
— марення про жінок; зустрічання, впускання у двері; театр
** лише журналістка виводить його на одужання /"я мевтва всередині"/ і прояснене мислення
— від "позасвітнього" мислення приходить до конкретного історизму; бачить трагедію всіх /Ґал біля церкви, похорон у цинковій труні/ #
— мова-міфологізм, з якою він приступається до п у с т к и
— передсмертний запит Яринчин: як там баба Марта С.