– благає стара. Усі гупають ногами, аплодують: – Гір‑ко! Гір‑ко! Гір‑ко! Од чого балкон із туркотом, скреготінням обвалюється. Тут наступає кінець повісті. Для кого ще не ясно, для тих друкується напис: "К I Н Е Ц Ь"