– благає стара.
Усі гупають ногами, аплодують:
– Гір‑ко! Гір‑ко! Гір‑ко!
Од чого балкон із туркотом, скреготінням обвалюється. Тут наступає кінець повісті.
Для кого ще не ясно, для тих друкується напис:
"К I Н Е Ц Ь"
– благає стара.
Усі гупають ногами, аплодують:
– Гір‑ко! Гір‑ко! Гір‑ко!
Од чого балкон із туркотом, скреготінням обвалюється. Тут наступає кінець повісті.
Для кого ще не ясно, для тих друкується напис:
"К I Н Е Ц Ь"