Послухайте ще раз: єн йучімсан ан уголдіп. Або ще так: икрагиц огошреп утрос.
— По-єврейському, звичайно,— солідно, переконливо і безапеляційно заявив Яша Баркін. Йому зразу повірили. Яшу прозвали патефоном, бо він багато базікає. Він може пояснити все, що завгодно, хоч не завжди вдало, але завжди надзвичайно авторитетно. Яша погордливо ставиться до інших учнів і вміє вставляти в розмову скептичні зауваження.
— Вгадав!.. Ви подумайте, яка розумна машина патефон! У тебе в голові, мабуть, не пружинки і шестерні, а трохи й мозку є? — похмуро сказав Сашко, і всі засміялися.
— Для того, щоб вгадати твої два речення, у мене голови вистачить,— образився Яша.
— Ну, звичайно! Тільки я говорю українською мовою, базіка ти нещасний! Ен йучімсан ан уголдіп — значить "не насмічуй на підлогу". Але я сказав речення ззаду наперед. А друге значить — "цигарки першого сорту"...
— Яких ти ніколи не куриш! — перебив Яша, нагадавши, що Сашко курить цигарки.
— Не турбуйся, трапляється й перший сорт. Тебе можу почастувати оцим, коли будеш заводити не ту пластинку і заїдатись.
Сашко підніс кулак до Яшиної прилизаної зачіски. Знаючи Сашкову вдачу, Яша нічого не відповів.
Марко Бубир з Вовою в цей час готувались до змови. Вова довго переконував Марка і шепотів йому щось на вухо. Марко погодився, взяв чорнильницю, обережно підкрався до Кіри, яка захопилася розмовою, і вже намірився вмочити в чорнильницю Кірину косу,— пофарбувати пухнастий кінчик волосся. Гостроока Руфа помітила цей намір і сіпнула Марка за руку. Кіра повернулась і, перекинувши косу наперед, розсердилась:
— Марку, не хулігань. Ти ж знаєш, я не прощаю!
Кіра поглянула й на Вову. Той хутко повернувся до вікна.
— Тьотю, я більше не буду! Пробачте мені,— плаксиво перекривив обличчя Марко.
— Не плач, хлопчику, тьотя жартує,— посміхнувся Сашко.
Суперечки тривають. У школярів не вистачає голосу і аргументів. Сашко Мостовий спробував пустити в хід останній аргумент — кулаки. Для нього цей аргумент найдоказовіший. Але його відразу приборкали, і він трохи затих.
Взагалі в цій суперечці навіть друзі стали один проти одного. Наприклад, Марко досі товаришував з Вовою і Аркадієм, а під час суперечки рішуче перейшов на бік Сашка Мостового і оголосив завзяту боротьбу своїм друзям. Те, за що ведуть боротьбу Аркадій, Вова, Кіра та інші, звичайно, Маркові не до вподоби, бо йдеться про дисципліну. А Марко один з дезорганізаторів у класі. Він вчиться добре, бо має незвичайну пам'ять, якою дивує часто весь клас. Досить Маркові раз послухати урок, щоб він точно все повторив учителеві через кілька днів. Особливо захоплювався Марко математикою.
З деякою тривогою помітили Аркадій і Вова, що Марко несподівано потоваришував з Сашком і майже не відходить від нього. Коли Вова нагадав про електромобіль, який вони утрьох будують, Марко неуважно вислухав і сказав байдуже:
— Я сам будуватиму цілий аероплан. З вашого електромобіля нічого не вийде, Та мені зараз нема часу, у нас із Сашком важливіші справи,— і пішов до свого друга.
Перший урок біології мав бути вільний, бо учителька давно вже хворіє, і, здається, не видужає. Ходять чутки, що має прийти новий викладач; щоразу його чекають — не приходить. Інколи посидить вільний учитель, а частіше забіжить Ольга Карлівна і попрохає не шуміти, а сама поспішає в інший клас проводити уроки.
Викладачі вже розійшлися з учительської. Завпед — Пилип Данилович Кужіль — діловито пройшов по коридорах, прислухаючись до дверей, і зник у хімічній лабораторії. Ольга Карлівна чомусь не з'являлась.
Саме тепер і розгорілася суперечка з особливою силою, наче вогонь, в який підлили бензину.
Кіра сиділа на парті, а Марко навколішки стояв на лавці і намагався її перекричати. Навколо стояли учні. Частина з них підтримувала Кіру, Аркадія, Руфу, Вову, Тамару і Віктора, а частина, на чолі з Сашком, Марком, Марусею, грізно наступала і заперечувала. Всіх здивувало, що в цю компанію потрапила Маруся Рожко. Вона досі ніколи не виявляла такого завзяття, вміла тільки хвастатись своїми платтями, за що її жорстоко не любила Тамара. Це особливо виявилося під час суперечки про дисципліну.
З самого початку навчання школярі не могли заспокоїтись. Де той спокій!.. Минули чудові часи для ледарів! Ще тієї зими, коли були вони в шостому класі, в бригадах було привілля для декого. Не сподобалось, приміром, Сашкові Мостовому слухати урок — взяв і вийшов, нікого не питаючись. Не схотів відповідати — і не відповідає! Щодня непорозуміння. Навіть Ольга Карлівна з великими зусиллями впливала на клас під час своїх уроків.
І ось серед такого привілля стався несподіваний вибух.
Справа в тому, що за кілька днів до початку учбового року в пресі було надруковано ухвалу і статті про нові порядки в школі. Старші школярі, звичайно, прочитавши новину, мчали з газетою в руках до своїх товаришів, щоб поділитись враженнями. Які події! З цього року буде вже десять класів і запроваджуються іспити... Бригадний метод визнано невірним. Учитель повинен працювати з усім класом і питати кожного учня окремо. З бригадою було легко — хто знав, хто не знав, не розбереш — гуртом вивозили один одного. А тепер не вивезеш — самому треба знати! В ухвалі звертали увагу і на зміцнення дисципліни в школі.
На жаль, завідувач і піонервожатий лише кількома словами пояснили учням такі надзвичайно важливі матеріали... Деякі учителі провели бесіди з учнями про дисципліну в школі. Учні повинні вставати, коли в клас входить учитель, 1 стоячи відповідати з місця на запитання; звичайно, не робити прогулів, не шуміти, не заважати роботі інших. Взагалі треба поставитись до дисципліни так, щоб це допомагало вчитись, засвоювати знання. Учком виніс і свою ухвалу, але одностайності і в учкомі не було. Голова учкому Зяма Марголін не міг нічого зробити з тими членами учкому, які не дуже гаряче привітали нові порядки в школі. Зате основний піонерський актив ретельно взявся до роботи. В загальношкільній стінній газеті з'явилися статті з цього приводу. В стінну газету вмістила свої побажання Ольга Карлівна і ще дехто з педагогів.
Голова піонерзагону — Кіра Коваль — на зборах заявила, що піонери повинні завжди показувати приклад. Вставати обов'язково, коли заходить до класу вчитель, боротись за свідому дисципліну, піонер мусить бути зразковим учнем. Староста сьомого "А" класу Вова Порада те саме заявив про свій клас. Але ці заяви натрапили на опір несвідомої частини учнів. Школа поділилася на два табори.
В сьомому "А" класі, на вільному уроці з біології, ще сперечалися завзято.
Дивлячись Маркові у вічі, Кіра говорить:
— В нашому класі шістдесят "нз". Розумієш? Наш клас називають джунглями, звіринцем. Розумієш? Ми погано вчимось! Дисципліна нікуди не годиться, і один з перших порушників — ти... Через таких, як ти, і ми нічого не знатимемо. Ми ж повинні бути більшовиками! Де ж наша свідомість? Ти підтримуєш тих, хто найгірше вчиться.
— Я нікого не підтримую, не агітуй мене. Але кланятися в пояс теж не буду. Сама кланяйся! Будь ласка! Іди кланяйся, а я не буду. Я не хочу, щоб було, як у старій школі...
Марко не закінчив, його перебила Руфа.
— Ніхто тебе і не змушує кланятись. До чого тут стара школа? Із старої школи тебе б давно вигнали, а в радянській школі з тебе хочуть зробити свідому людину.
— То й що ж, треба ставати навколішки перед учителями? Прийде вчитель, я стану навколішки. Обов'язково стану... Що це таке робиться? Кроку не можна ступити, все записується. Поставте біля нас міліцію, нехай іще штрафує,— похмуро заявив Сашко.
Всі весело засміялися. Сашко вславився на всю школу своїми витівками, які часом межують з хуліганством.
— В Червоній Армії сувора, свідома дисципліна. Наша армія виховує найкращих у світі бійців. А ви боїтесь дисципліни! Боїтесь!
Червона Армія — улюблена тема для розмови у Віктора Мартинова. Перед ним простилається славний життьовий шлях. Віктор мріє бути командиром, воювати проти ворогів революції.
— А я буду реверанси робити! Обов'язково! Немає в учнів ніякої волі. Як у Чарської, буду реверанси робити, отак.
Маруся вибігла на середину класу і почала підстрибувати, присідати, тримаючись за поли нового платтячка.
— Це тобі дуже личить! А діставати "нз", звичайно, у нас немає волі. До твоїх уборів саме личить і "нз", і реверанси...— посміхаючись, сказала Тамара.
Назрівала сварка між Марусею і Тамарою, але в клас, немов ракета, влетіла Бася-зоолог, найменша в класі, товстенька дівчинка. Ходить Бася підстрибуючи, ще й плечі трохи підкидає. Розмовляючи, Бася перескакує з однієї теми на другу, не турбуючись про логіку. Зоолог ніби перебуває у вічному русі. А найголовніше — Бася дуже захоплюється природничими науками. Зоолог — найвідданіший і найретельніший юний натураліст. Завжди сидить у кабінеті біології із своїми тваринами, кістяками, гербарієм.
Бася Райцина товаришує з Васею Колокольцевим з сьомого "Б". Вася захоплюється географією і геологією, за що його прозвали Васька Догана, переробивши таким чином прізвище відомого португальського мандрівника Васко да Гама. Поки що Вася Колокольцев прекрасно мандрує по глобусу і мріє про мандрівки і відкриття нових земель, нових копалин і нанесення на карту всіх "білих плям".
Зоолог і Васька Догана добре розуміють одне одного і наполегливо працюють над своїми науками.
Ще в коридорі Басі перетинало подих від новин, які несли її в клас на крилах. Забула навіть про те, що в неї щока пофарбована чорнилом. Прикрасила Басю чорнильними плямами Рябка — "завідувачка біологічного кабінету". Рябка — безхвоста сорока з підбитим крилом. З перших днів навчання принесли хлопці в школу сороку, і вона одержала житлоплощу в біоложці й посаду "завідувачки" кабінетом. Свою роботу Рябка виконує дуже сумлінно і почуває себе в кабінеті, як дома. Закохана Рябка в Басю — свою господарку. Ледве на дверях з'являється Бася, безхвоста сорока важко підлітає, наскільки дозволяє інвалідність, і лізе прямо на руки, на плечі своїй господарці. Більш нікого не визнає Рябка і через це залишилася без хвоста. Сашко Мостовий хотів з нею побавитись, а сорока давай тікати. Образившись на неповагу до своєї особи, Сашко погнався за Рябкою, одірвав їй хвоста і посварився з Басею.