На стіл букет у величезній вазі, що більше нагадує скляне відро, не вмістився. Серце Аліси не вміщалося в її скромних, але акуратних грудях, які вона потай від усього світу, нещадно піднімала пуш-апом. Руки тремтіли, щока горіла від вітального поцілунку, а по спині десь в район попереку скотилася крапелька поту. Аліса сиділа і заворожено дивилася на молодого чоловіка, якого бачила вдруге у своєму житті.
— Алісочка, що ти будеш? — голос з хрипотою, впевненість і плавність жестів, лінива грація хижака перед стрибком, без суєти і нервозності.
Олександр був тут, як у себе вдома, незважаючи на досить різношерстий і більш, ніж забезпечений контингент. Його поведінка вигідно відрізнялася від багатьох чоловіків в загальному залі, розрахованому на дуже велику кількість гостей. Якість відвідувачів залишала бажати кращого.
— Дякую, Саша, я не голодна.
— Звичайно. Ми ж не обідати прийшли, а відпочивати, вірно? Олександр підморгнув їй і замовив кілька нарізок з сиру, фруктів і м'яса.
— Шампанське чи вино?
— Шампанське, якщо можна.
— Звичайно, можна.
Коли келихи були наповнені, умілий офіціант спритним жестом поставив відкриту пляшку в відерце з льодом і безшумно пішов, Олександр підняв келих:
— За тебе, красуня!
— Дякую і за тебе.
Хоча шампанське було дорогим і смачним, практично без бульбашок газу, Аліса закашлялася.
— Кошеня, не хвилюйся, все буде добре, — Олександр накрив своєю долонею її руку і неміцно стиснув її.
— Я, я не хвилююся, просто зі мною таке вперше і мені дуже тут подобається. З тобою, — поспішно додала Аліса.
Вони базікали, не замовкаючи, цілий вечір до самого закриття ресторану. Черговий офіціант кашлянув і простягнув рахунок. Олександр залишив щедрі чайові і галантно простягнув своїй дамі руку.
— Погуляємо? Або тобі потрібно додому? Чоловік і діти тебе не обшукалися ще? — Олександр підморгнув і посміхнувся.
— Ні, дітей немає, — Аліса зробила секундну паузу і додала, — і чоловіка теж.
— Ну і славно, значить я — єдиний претендент на твоє серце.
Саша допоміг їй накинути легкий кардиган і вони зробили крок в літню зоряну ніч. Відблиски місяця і ліхтарів відбивалися в річці, коли вони йшли по центральній набережній міста.
Люди гуляли, самотні парочки в обнімку сиділи на лавочках, одна пара навіть прогулювалася з коляскою, рятуючись від домашньої задухи. Ніч пахла скошеною травою і свіжістю. Десь на іншому березі грала музика і кричали " гірко". Люди танцювали, сміялися і веселилися, не дивлячись на пізню годину.
Аліса і Саша йшли за руку, як ніби були знайомі багато років. Вони говорили, замовкали, але паузи не були незручними. А квіти, які Аліса не змогла нести з ресторану в руках, Олександр залишив у себе в автомобілі, дбайливо поклавши їх на заднє сидіння.
— Ти з кимось зустрічалася або жила? Була заміжня? — Олександр закурив і на секунду випустив руку Аліси зі своєї руки.
І буквально на секунду їй стало так холодно і незатишно без його руки, таких ніжних і сильних пальців, їй здалося, що її кинули одну посеред океану на безлюдному острові.
— Я. я жила з одним чоловіком. Хлопцем. Точніше коли ми почали зустрічатися він був хлопцем, але зараз, ой, в сенсі тоді минув час йому було тридцять, майже тридцять, загалом, чоловіком. Так. Жила з чоловіком. — Аліса відвернулася, проклинаючи себе за ідіотську реакцію.
— Зрозуміло. А розлучилися чому?
— Ну, це довга історія.
— Нічого, я маю час. Я ж повинен знати, яких помилок не треба робити з коханою в майбутньому.
Алісу кинуло в жар. Вона такими очима подивилася на Олександра, що він розсміявся.
— Моє улюблене кошеня!
Аліса набрала повітря і вимовила на одному диханні:
— Я хотіла сім'ю, дитину, розумієш, а він не поспішав, розумієш?
— Звичайно, розумію, кошеня, звичайно, розумію.
Саша викинув недопалок у сміттєву корзину і притягнув дівчину до себе. Навіть на високих підборах вона дивилася на нього, високо закинувши голову.
У Аліси закрутилася голова. В його зелених очах можна було потонути, ці губи на які Аліса дивилася цілий вечір, руки, які тримали її за талію ніжно, але міцно, запах дорогого парфуму, йому так йшла коротка стрижка, а викривлений біля основи ніс робив його якимось небезпечним, навіть хижим.
Вона чомусь мимоволі порівняла його з Пашею, його дешевою туалетною водою з запахом солодкої блювоти (Паша чомусь був упевнений, що це фісташковий аромат) руки, які не тримали її так самовпевнено і міцно, зачіска на проділ з вічно замусоленим волоссям, повненькі губи примхливої дитини. Бідний Павло і так не був красенем, а на тлі шикарного Олександра зовсім згас, як свічка на вітрі.
Все своє двадцятивосьмирічне життя Аліса перебувала в повній впевненості, що вона середня. Ось середня фігура, середній зріст, середнє обличчя. Така собі не потвора, але і не Моніка Белуччі. На тлі Паші вона вигідно виділялася і, навіть, розцвіла, затьмаривши Тоньку, яка завжди вважала себе Монікою Белуччі (що було недалеко від істини).
Але Аліса Соколова, яка росла з бабусею, багато вчилася, працювала і жила спокійним життям середньостатистичної дівчини, навіть не підозрювала, що може розраховувати на знайомство і що більш дивно, симпатію такого чоловіка, як Олександр.
Вона відповідала на його поцілунки, торкалася до його шиї, волосся, обіймала його за плечі. Вони сиділи на лавочці до світанку, милуючись річкою і один одним.
Він підвіз її до будинку на автомобілі, Аліса попросила не заїжджати у двір, щоб сусіди не пліткували про неї зайвого.
— Звичайно, кошеня, як скажеш. — Олександр пригальмував біля в'їзду у двір і нахилився до Аліси, щоб поцілувати, а після поцілунку нахилився, щоб відкрити двері пасажирського сидіння і у відкрите вікно вимовив, — Аліса, гарного тобі дня. Я подзвоню.
Дівчина йшла до під'їзду за інерцією, як у тумані. В голові теж був туман, але любовний. Аліса все ще відчувала на своїх губах його поцілунки, а на своєму тілі його обійми. Запах його шкіри був на ній, як найдорожчий і найцінніший аромат в світі. Вона сходила з розуму, посміхалася, як божевільна, побоюючись прокинутися і виявити, що це був сон, всього лише сон. Найбільше Аліса боялася, що він не подзвонить і не напише їй, зацікавившись іншою, більш красивою і ефектною дівчиною. А розмови з сумовитим Пашею вона боялася найменше, зрештою, він їй не чоловік. Він їй ніхто.
— Доброго ранку, Паша варив на кухні каву і дивився ранкові новини по маленькому ноутбуку, який вони купили спеціально для кухні, щоб разом готувати і дивитися улюблені фільми.
Як це було давно, промайнуло в голові у Аліси. Поцілунки з Пашею на кухні, покупка ноутбука, приготування вечерь, вино і кліпи з романтичної колекції вісімдесятих, ніби кадри з минулого, далекого життя.
— Доброго ранку, я з Тонькою була, сиділи до ранку у неї на кухні. Пробач, що не написала.
— Нічого, я тільки прокинувся, вирубився вчора рано. Як погуляли? Як кіно?
— Яке кіно? — Аліса нерозумно втупилася на Пашу.
— Ну ти ж вчора ввечері збиралася в кіно з Тонею. Ще й мене не пустила, коли я хотів з вами піти.
— А, кіно. Ми вирішили не ходити в кіно. У Тоні там проблеми в особистому житті, погуляли і пішли до неї додому шампанське пити.
— Зрозуміло.
— Каву налий мені, будь ласка, а я поки в душ.
Аліса завбачливо забрала телефон з собою у ванну кімнату, чекаючи смс або дзвінка від коханого.
Поки вона щедро милилася і терла себе мочалкою з сумом змиваючи запах його одеколону зі свого волосся і шкіри, їй прийшла смс. Аліса від хвилювання впустила душ з рук і він моторошно загримів об чавунну ванну. Вона змила шампунь і гель для душу, вилізла з ванної і босими ногами протупотіла до умивальника на якому лежав телефон.
Чорт.
Тонька.
Витерши тіло і голову практично насухо, Аліса загорнулася в махровий халат, одягла тапочки і вийшла в коридор. У квартирі була тиша і смачний запах кави. Паша вже вийшов на роботу. Хоч вони і працювали в одній будівлі, останнім часом приходили на роботу і йшли з офісів нарізно. Аліса ще встигала забігти в кав'ярню і взяти каву на винос, зустрітися з Анькою і поговорити з нею перед центральним входом, поки вона курила, а Аліса пила свою каву. А після роботи Аліса або зустрічалася і гуляла з подругами, або заїжджала провідувати бабусю пару разів на тиждень.
— Алло, привіт, вдома. А звідки ти знаєш? Паша тобі дзвонив? Дивно.
Аліса на мить відчула в роті гіркий присмак і на неї накотила нудота. Вона побігла до раковини і налила собі склянку холодної води. Антоніна розповіла, що Паша подзвонив їй о п'ятій ранку і попросив Алісу до телефону, так як свій телефон вона відключила. Бідна Тоня нічого не зрозуміла і спросоння ляпнула, що вони не бачилися з вівторка. Паша щось промичав і поклав трубку. А Тоня написала Алісі кілька смс. Після дзвінка почали приходити смс від Тоні мабуть телефон, який Аліса включила, коли заходила в своїй під'їзд, перезавантажився і смс прийшли запізненням.
— Аліс, що відбувається? Де ти була? З ним? — Тоня була нетерпляча і цікава.
— Давай сьогодні о шостій на нашому місці? Я тобі все розповім.
Глава 6
Антоніна дивилася на подругу і не впізнавала її. У ній з'явилося щось невловимо зухвале, щось привабливе, щось чуже. Аліса прийшла з єдиною метою, поділитися з подругою своїм безмірним щастям, яке лилося через край, думками в голові, від яких не було спокою, спогадами про дотики і поцілунки.
Закохана і окрилена Аліса вихлюпувала на подругу емоції, які били фонтаном. Антоніна спостерігала за подругою, яку знала добре, але не так давно, і їй здавалося, що вона знайомиться з Алісою Соколовою вперше в житті.
Закохана дівчина тепер навіть поводилася інакше, а блиск очей засліплював здалеку. Розправлені плечі після звичної сутулості, грація в рухах, якої ніколи не було, впевненість в жестах, невідомо звідки взялася харизма. У звичайній дуже посередньої, і за словами Тоні, типовій зовнішності Аліси з'явилося тяжіння і магнетизм, енергія жіночої природи, чоловіки називають це сексуальністю, а жінки – стервозністю суки.
Аліса тримала келих з вином в руках і час від часу поглядала на телефон, чекаючи повідомлення або дзвінка.
Тоні було неприємно. Ні, вона, звичайно, була рада за подругу, але не занадто. Не так щоб захлинаючись. Тоня навіть попросила Алісу заспокоїтися і не вистрибувати з трусів, а спокійно замовити вина і розповісти про свої пригоди.