Те, що національних героїв України грають російські актори — не випадковість, підтверджує вся попередня практика ролей у фільмах студії Довженка. Самойлов грав Щорса, Мордвінов — Хмельницького, Олексу Довбуша — Кочетков, а он нещодавно образ Павки Корчагіна доручили відтворювати якомусь В. Конкіну. Про наявність акторського хисту в українців свідчать десятки ролей С.Гриценка, В.Авдюшка. Клари Лучко та багатьох інших нинішніх функціонерів московського кіно. Щодо заслуг українських режисерів, так тут навіть і складно бути марнослівним. Світове визнання здобула творчість ОДовженка. Чарльз Спенсер Чаплін назвав митця "найбільшим філософом кіно". Нагадаю, що в найми до сусідів пішли Сергій Бондарчук, Лариса
Шепітько, Григорій Чухрай, Савва Куліш. Ось вони — дійові особи сучасної "Оргії". Не важко збагнути, що митці, віддавши свій талант російській культурі, орють чужу ниву. Пустоцвітами відійдуть вони на чужині й не принесуть рідному народові жодної користі.
— Але чому ж окрім тебе, декількох журналістів та письменників ніхто більше не висловлює свого обурення? Адже за кращу долю має боротися сила людей. Чому нація не прагне звільнитися від чужоземного ярма? Де хвиля народного гніву? Ти не припускаєш думки, що ви — просто община нафанатизованих догматиків, яка в засліпленні за минулі кривди не бажає зрозуміти закономірностей історичного розвитку нашого суспільства?
— Ти не відкриваєш нічого нового, Аліку, коли звинувачуєш свого ідеологічного супротивника у фанатизмі й вузькоглядності. Ще середньовічні клерикали закидали єретикам багаточисленні гріхи, характеризуючи їх до того ж як істот, погрузлих у патологічних збоченнях. З чимось подібним ми вже стикалися на початку нашої розмови. Ти хочеш переконати мене, що тільки обстоюване тобою найпередовіше і найпрогресивніше. Але давай облишимо голослів'я й перейдемо до речей конкретних. Ти вимагаєш народного гніву, революційного повалення існуючого режиму. Це — ще попереду. Але при цьому ти демонструєш елементарну політичну неосвіченість. Бо ж повстанню завжди передує сукупність певних об'єктивних умов, тобто революційна ситуація. Виникненню її сприяють саме голоси невдоволення перших, як ти висловився, сектантів-учителів, журналістів, письменників. Ці речники правди вказують своєму народові шлях до звільнення від рабства. Саме за це їх переслідують і ув'язнюють. Офіційна пропаганда шельмує й обливає брудом хули, зневажливо відвертається від них ошуканий народ. Як тут не згадати бабусі, котра принесла в'язанку хмизу до багаття Яна Гуса. Вона була впевнена, що знищує ворога, богохульника, який зазіхає на найсвятіші людські ідеали.
Відсутність елементарної законності, катування, насильства, вбивства без суда і слідства, всілякого гатунку жорстокості, терор, Геноцид — все це з арсеналу боротьби "братів"-росіян проти народу України. Та хіба жахливі сибірські хурдиги можуть похитнути дух істинних революціонерів? Іван Дзюба, Іван Світличний, Євген Сверстюк та інші ув'язнені патріоти ніколи не служили хибній ідеї. Бо не може бути захист рідної мови, рідної землі явищем антигуманним, фашистським.
Сучасними керівниками КПРС давно забуті ленінські обіцянки народам царської Росії "жодних привілеїв — жодній нації, жодній мові" (т.24, тези, Д-31).
Хижа й по-варварському дика, невтримна теорія поглинання однією нацією інших буде наштовхуватися на все зростаючий опір українців, всіх народів неоімперії. І свідчення цьому — моя з тобою розмова. двадцятип'ятирічний киянине.
1972р., Київ
Обидві ці статті були "заарештовані" разом з В.Марченком, і знаходилися в архіві КДБ УРСР по жовтень 1993 р.
Громадянці Смужаниці Ніні Михайлівні м. Київ, вул. Щербакова, буд.72/2, кв.130
Повідомляємо, що Ваш син Марченко Валерій Веніамінович заарештований КДБ при РМ УРСР по ст.62 ч.1 КК УРСР.
За довідками звертайтесь за адресою: м. Київ, вул. Воло-димирська, № 33.
Ст. слідчий
слідвідділу КДБ при РМ УРСР підпис (Сірик)
"27" червня 1973 року.
ПРОТОКОЛ ОБШУКУ м. Київ 26.червня 1973 р.
Старший слідчий слідвідділу КДБ при РМ УРСР старший лейтенант Левченко і працівники КДБ при РМ УРСР капітан Жиромський і лейтенант Нездоля за дорученням старшого слідчого слідвідділу КДБ при РМ УРСР капітана Сірика, з участю понятих:
1. Осадченка Олександра Михайловича, мешкає в м. Києві, вул. Свердлова 3, кв.20.
2. Карюка Олександра Івановича, мешкає в м. Києві, вул. Свердлова З, кв.31, в присутності Смужаниці Ніни Михайлівни і Смужаниці Василя Івановича з додержанням вимог ст.ст. 180,181,183,185,186, 188, 189 КПК УРСР провели обшук за адресою Київ, вул. Щербакова 72/2, кв.130, у батьків затриманого КДБ УРСР Марченка Валерія Веніаміновича з метою відшукування та вилучення предметів та документів антирадянського наклепницького змісту, що мають значення для справи.
Зазначеним особам роз'яснено їх право бути присутніми при всіх діях слідчого і робити заяви з приводу тих чи інших його дій.
Понятим, крім того, на підставі ст. 127 КПК УРСР роз'яснено їх обов'язок засвідчити факт, зміст і наслідки обшуку.
Обшук почато о 7 год.40 хв.
Закінчено о 12 год. 50 хв.
Перед початком обшуку Смужаниці Ніні Михайлівні було пред'явлено постанову про проведення обшуку від 25 червня 1973 р., після чого Смужаниці було запропоновано видати предмети та документи антирадянського наклепницького змісту.
Гр-ка Смужаниця Н.М. заявила, що ніяких предметів і документів в IT квартирі, які б мали антирадянськи наклепницький зміст, немає.
Після цього був проведений обшук в квартирі, що складається з двох кімнат, кухні, санвузла і коридора, в ході якого знайдено і вилучено такі документи і предмети:
1. "Военный билет НУ № 4736025 на ім'я Марченко-Умрілова Валерія Веніаміновича, виданий ЗО березня 1967 року Жовтневим РВК міста Києва;
2. Особовий листок по обліку кадрів Марченка В.В. — на 2-х аркушах.
3. Автобіографія Марченка В.В. — на 3-х аркушах виконана рукописом, барвником синього кольору;
4. Машинописна стаття на 7-ми аркушах паперу білого кольору, не перший примірник. Стаття починається словами: "Іван Дзюба, Очистительний і животворящий вогонь". Закінчується: "В останню тяжкую минуту за неї Господа моліть". Ця стаття вилучена з 1 —го тому Історії Української літератури, видавництва "Наукова думка" 1967 р., що знаходився в книжній шафі;
5. Лист на 1 аркуші білого паперу в художньому конверті на ім'я Умрілова В. в м .Баку. На конверті поштові датоштемпелі: "Київ, 18.4.68." — "Баку. 22.4.68". Лист починається словами: "День добрий Ваперко ! Сьогодні отримав ще..." Закінчується: "17.4.68 р. 0 годин, тільки приїхав з гуртожитку 0!"
6. Поштова листівка на ім'я Марченка В.В, від Кочура Г.П. за 26.01.71 р. Починається словами "Шановний товаришу Марченко!" Закінчується словами: "Усього найкращого, Г.Кочур".
7. Машинописний текст на 8 аркушах сірого тонкого паперу стандартного розміру. В лівому верхньому кутку скріпка з чорних ниток. Текст починається словами: "Вопрос к мировому коммунистическому движению" і закінчується: "25.1.69., М.Моцар..." Текст має правки синіми чорнилами, окремі місця підкреслені червоним олівцем.
8. Машинописний текст на 22-х аркушах білого паперу, стандартного розміру. В лівому верхньому кутку скріпка з чорних ниток. Текст починається словами: "Посылаю Вам статью (письмо)...", закінчується: "15 авг. —8 окт. 1968 г. М.Моцар".
Документи, що вказані в пунктах 7, 8, були вложені в газету "Літературна Україна" № 70 від 2 вересня 1969 року і знаходились в книжній шафі в нижньому ящику.
9. Лист на ім'я Марченка Валерія на двох аркушах поштового паперу білого кольору, виконаний синіми чорнилами. Текст починається словами: "Praha, 28.09.1970. Эзизим Валера!" і закінчується словами: "в общежитие, Tomas Lane". Лист знаходиться в конверті з поштовим штемпелем: "Прага — 29.9.70".
В процесі обшуку були прослухані на магнітофоні "Романтика", який належить гр-ці Смужаниці Ніні Михайлівні, 6 бабін магнітозапису українських, російських та білоруських народних пісень. Бабіни з магнітозаписом не вилучались. Інших документів і предметів, які б мали значення для справи, не знайдено.
Заяви та зауваження від понятих і інших присутніх при обшуці осіб: Ніяких заяв та зауважень від понятих і господарів квартири не надійшло.
Протокол оголошений слідчим, записано правильно.
Поняті: 1) підпис (Осадченко)
2) підпис (Карюк)
Інші особи, які були присутні при обшуці: господарі квартири
підпис (Смужаниця Н.М.)
підпис (Смужаниця В.І.)
Ст.слідчий слідвідділу КДБ УРСР
ст.лейтенант підпис (Левченко)
Працівники КДБ УРСР підпис (Жиромський)
підпис (Нездоля)
Копію протоколу обшуку одержала "26" червня 1973 року.
підпис
ПРИГОВОР
Именем Украинской Советской Социалистической республики 1973 года, декабря, 29 дня. Судебная комиссия по уголовным делам Киевского областною суда, в составе:
Председательствующего — Завгородней Г.М.
Народных заседателей — Москалюка М.П., Чекулаева Г.Т.,
при секретаре — Славинской Т.В.,
с участием прокурора — Силенка И.ф,,
с участием адвоката — Нужненка И.В.,
рассмотрела в открытом судебном заседании в гор.Киеве дело по обвинению: МАРЧЕНКО Валерия Вениаминовича, 16 сентября
1947 г. рождения, с высшим образованием, уроженца г.Киева, неженатого, беспартийного1, работал в редакции газеты "Литературная Украина" литературным работником, проживающим в г.Киеве, ул.Щербакова, 72/2, кв. 130, не судимого — по ст.62 ч.1 УК УССР, ст.63 ч.1 Азербайджанской ССР УСТАНОВИЛА:
Марченко проживал в г.Киеве под влиянием националистических убеждений, которые сложились у него в результате ознакомления с нелегальной антисоветской литературой и прослушивания враждебных передач зарубежных радиостанций, неправильного восприятия отдельных вопросов национальной политики Советского государства, с конца 1965 до 1973 года с целью подрыва и ослабления Советской власти систематически занимался враждебной советскому обществу деятельностью: в устной форме распространял клеветнические измышления, порочащие советский государственный и общественный строй, изготовлял, хранил и распространял документы националистического содержания, в которых возводится злостная клевета на советскую действительность, национальную политику КПСС, содержатся призывы к борьбе против советской власти.