Коли поставиться питання на вирішення цих мас, на всесвітній референдум, то не може бути ніякісінького сумніву, що не менше 90 відсотків людства подасть свій голос за трудову колектократію, за знищення навіки примусової праці в будь-якому вигляді, за новий соціяльно-еконо-мічний лад без наймита... "Плянета без наймита!" Отаке буде гасло по всьому світі!
Повторяю: гюзумніші капіталісти відчують це зразу, як тільки питання колектократії поставиться на обговорення народів. І тепер уже деякі з них стають на цей ґрунт і потроху передають свої підприємства у власність колективам робітників. А тоді навіть мавпи зрозуміють, що краще таким способом закінчити епоху капіталізму, яка вже одслужила своє, і перейти з усім людством у нову, розумнішу, багатшу і, може, справді щасливішу добу, ніж загинути ганебним чином з зідраною революцією шкурою.
Дев'ятий раптом підвівся і весь почервонілий, урочисто витяг руку до Сталіна.
— О, Иосифе Віссаріоновичу, ти, мабуть, ще не бачиш, яку величезну ролю ти можеш зіграти для всього людства. Я уявляю її собі і від захоплення готов молитися тобі: рятуй нас! Твоє слово буде слухати ввесь світ з затисненим віддихом. Перед тобою впадуть на коліна сотні мільйонів трудящих, поневолених, окривджених, а так само загрожених майбутнім страхіттям війни.
Наші противники запевняють, що нашою єдиною метою є захоплення влади в наших особистих чи групових інтересах панування над світом. Доведи їм пропозицією конкурсу, що ми задля інтересів людства можемо відмовитись і від влади, і від панування, що з тих могутніх володарів півсвіту, якими ми є, ми готові стати простими робітниками, простими сторожами добра людства, захисниками миру, справедливости на землі.
Нам противники закидають, що ми — реакціонери, що ми гнітимо наші народи в політичній неволі, що ми тримаємо в рабській праці мільйони людей, що ми розвиваємо в людстві інстинкти злоби, брехні, ненависти, жорстокости. Запропонуй людству колектократію, і ти нею уб'єш усі ці закиди, ти виявиш нею перед усіма народами, які наші прагнення, який мир ми хочемо встановити на землі. Зроби це, Йосифе Віссаріоновичу! І коли ти це зробиш, ім'я твоє буде передаватись із покоління в покоління як спасителя світу. Та більше: ті, які тепер тебе бояться, жахаються, ненавидять, проклинають і ті стануть на коліна перед тобою і, забувши всі старі кривди та болі, будуть благословити ім'я твоє.
Зроби це, Сталіне! Ні один голос на плянеті не буде такий авторитетний і могутній, як твій, коли ти звернешся з такою пропозицією миру. Нікому так не повірять сотні мільйонів приречених на страждання і загибель, як тобі, коли ти звернешся до них з таким словом своїм, коли ти запропонуєш убити вічного ворога людства, війну, отаким благодійним для них засобом. Це — твій обов'язок перед людством, Сталіне!
Дев'ятий на кілька секунд замовк. І зараз же трохи іншим тоном продовжував:
— Про ідею колектократії, раніше чи пізніше, стане широко відомо в світі. її можуть висунути перед народами західні політики, противники наші. І уяви собі, яка гіркість, яке пригнічення, який одчай і який прокльон повинен постати в душах отих, яких ти, вождь трудящих, зрадиш, коли відкинеш ідею мирного змагання і надто колектократії, коли ти цим віддаси їх на пожертя молохові війни, коли цим відмовленням покажеш, що нам, комуністам, дійсно, дорогі не інтереси поневолених і загрожених, а інтереси нашого панування, нашого імперіялізму, нашого розкошування, яке нам закидають. Цією відмовою ти затягнеш холодну війну і спричинишся до війни кривавої, нечувано жорстокої, самогубної для всього людства. І коли після неї залишиться в рештках його пам'ять про наше покоління, то ім'я твоє, Йосифе Віссаріоновичу, і наше, буде згадуватись з найбільшим прокляттям і ненавистю. Бо хто може багато, з того багато і спитається. Ти можеш убити мене за мої слова, але я купив собі право сказати мою правду одверто.
Дев'ятий знову на мить замовк. Сталін сидів непорушно, дивлячись у свої папери, немов нічого особливого не чув. Члени Політбюра скупчено мовчали й пильно поглядали то на Сталіна, то на Дев'ятого, немов хотіли розгадати, хто саме стояв перед ними: завтрашній мертвяк, чи людина, яка має рацію?
Дев'ятий провів тремтячою рукою ПО чолі і тихо, зовсім іншим тоном знову заговорив:
— Я сподіваюсь, що моя доповідь викличе серед вас, товариші, деяке зацікавлення і, можливо, що підняте мною питання буде поставлено на обговорення. Але хай мені буде дозволено сьогодні сказати на закінчення кілька останніх слів. Вони будуть усе ті самі. Йосифе Віссаріоновичу, тим чи іншим шляхом, повторяю, те, що я тут переказував, дійде до відома світу. Він буде чекати від тебе виступу. Ще раз благаю: запропонуй йому новий спосіб розв'язання вікових суперечок його. Дай цей спосіб на вирішення найбільш зацікавлених у цих суперечках. Вжий свого впливу і нашої сили, щоб питання світового конкурсу було поставлено на світовий референдум. Нехай народи самі візьмуть долю свою в свої руки. Запропонуй світові не бомби, не фізичну силу, а силу розуму й волі народів. Вони чекатимуть твоєї пропозиції в болючому напруженні.
Слово за тобою, Сталіне! Я скінчив.
І Дев'ятий важко сів на своє місце. Сталін не підводив голови. Все зібрання завмерло в непорушності. Нарешті він помалу підняв голову і, ні на кого не дивлячись, тихо сказав:
— Дев'ятий порушив дуже важливе питання. Ми повинні його обміркувати. Коли саме це буде, через тиждень чи через рік, ми цього тепер не можемо сказати. І яке саме вирішення ми винесемо, так само наперед ніхто не скаже. Хай секретаріат роздасть нам усім копії його промови. Сьогоднішнє засідання закінчене.
Він трудно підвівся. За ним встало зо своїх місць усе Політбюро ВКП(б).
Кінець.
28. 2. 1950.
Мужен. "Закуток". Курінь.
Від Комісії УВАН для вивчення й охорони літературної спадщини Володимира Винниченка
Роман "Слово за тобою, Сталіне!" видано коштом "Фонду Винниченка", що створений при УВАН у США з пожертв і позичок трудящих українських людей, ярі поза межами України перебувають.
На видання роману пішли пожертви таких жертводавців — фундаторів і меценатів:
Іван Панчук (Баттл Крік, Міч.) 1.200 дол.
Олекса Воскобійник (Стейт Коледж, Пен.) 1.000 "
Петро Кулиняк (Філядельфія) 500 "
Степан Мокрій (Вішгіпеґ, Канада) 300 "
Іван Праско (Філядельфія) 200 "
Іван Вац (Філядельфія) 200 "
Андрій Стратієнко (Філядельфія) 200 "
Володимир Тищенко (Нью-Йорк) 150 "
Ніна й Олекса Булавицькі (Міннеаполіс) 150 "
Варвара й Іван Бакало (Нью-Йорк) 145 "
Олена й Петро Марченко (Нью-Йорк) 125 "
Дмитро Лепкий (Стейт Айленд) 125 "
Марина і Юрій Зеленський (Нью-Йорк) 120 "
Петро Довбачук (Сомерсет, Н. Дж.) 110 "
Іван Заковоротний (Вудбрідж, Конн.) 105 "
Петро Шинкар (Філядельфія) 105 "
Віталій Богданів (Нью-Йорк) 100 "
Юліян Мовчан (Македонія, Огайо) 100 "
Ганна і Василь Шерей (Нью-Йорк) 100 "
Дмитро Горбай (Нью-Йорк) 100 "
Іван Несенюк (Нью-Йорк) 100 "
Яків Величко (Нью-Йорк) 100 "