Я відраховувала їх з страхом. Добре памʼятаю це полегшення зранку першого дня і це тривожне передчуття ввечері четвертого.
Я почала ненавидіти секс, його, себе.
Ми часто сварились, він звинувачував мене, що нічого з цим не роблю, а я навіть не знала, що маю робити.
Він часто проявляв до мене сексуальну увагу, напевно, це має бути приємно, а мене просто зводило з розуму, мені було соромно за те, що я не хочу, боялась його втратити, боялась, що піде наліво, це було якоюсь мірою пекло.
Крім того, він ніколи мені нічого не обіцяв. "Я не знаю, чи буду з тобою завжди, не знаю, чи любитиму тебе", чесно і вбивчо для почуттів жінки.
Найгірше для мене, що я змогла повірити, що це нормального. Нічого не обіцяти жінці, яку начебто кохаєш. Як тоді люди придумали шлюб і ці слова "і в горі, і в радості". Завжди хотіла, щоб такі слова прозвучали для мене і завжди боялась цього. Чи могла б я прожити з ним все життя? Так. Бо мій поріг саморуйнування дуже високий і моя віра в те, що колись буде таки краще. А також і моя гординя, що я можу взяти, щось, що не передбачалось мені і витисати з нього своє терпінням. Терпіння замало, воно ніколи не замінить любов. Можливо, якщо б це терпіння помножити на два, то ми б отримали шанс, але мій чоловік не любить терпіти, він намагається жити тут і зараз. Чи можу я його в цьому звинувачувати? Чи може варто повчитися?
Памʼятаю на один новий рік ми сильно посварились, в мене було відчуття, що це просто кінець, але зараз згадую, що таких "кінців" було в наших стосунках багато.
Коли ми стояли на балконі, після того, як емоції вляглися, він сказав, що в нас є проблеми, але загалом є більше речей в мені, які його влаштовують. Тоді ми пішли в спальню і зробили те найкраще, що є в моєму житті – нашого молодшого сина. Перед тим він подарував мені перстень з зеленим каменем. Я знаю, що він довго його шукав, щоб подарувати мені саме справжній смарагд. Навіть в той момент секс був для мене повинністю, але я хотіла дати йому задоволення.
Крім сексу в нас було багато інших конфліктів.
Не знаю, іноді мені здається, що може я і справді забагато від нього хочу. Нормальний мужик, всі чоловіки хочуть сексу і хочуть свободи і даючи їм це можна стати тою єдиною на все життя.
Але чи здатна я платити таку ціну, якщо може десь є людина, з якою не потрібно все це так детально аналізувати. Так детально прораховувати, так старатися.
Розірвати ці стосунки – це отримати шанс зрозуміти що таке взаємопорозуміння. Не любов, не пристрасть, а надію, що може хтось є такий, що розуміє це житті як я.
Ми сидимо на холодному вокзалі, якось різко настала осінь, хоча цього року гріх жалітися, середина вересня, а ще два дні тому ми ходили в майках на голе тіло та їли морозиво.
Нарешті приходить поїзд і ми з дітьми всідаємося на сині мʼякі сидіння.
Кілька пересадок, одна поломка та незапланована зупинка і ми в Брауншвейгу.
Виходжу з поїзда і бачу як назустріч нам несеться знайоме блакитне худі з плямою від кетчупу. Він вирішив нас зустріти на півдорозі і це приємно, цей жест примушує мене згадати чому я провела з ним ці десять років, але реагую досить спокійно. Якщо б не було тих зʼїдаючих непорозумінь між нами, я б більше проявляла свою радість на нього. Але є як є. Перші хвилини доволі натягнуті, мабуть, він теж хотів більше реакції від мене, але я втомилась думати про те, що хотів би він. Моя поведінка має свої причини, я намагаюсь нагадувати це собі постійно, тримати фокус на собі.
Це вміння не передалось мені з молоком матері, мені доводиться зараз викарбовувати його на своїй ДНК.
Жінка має собі довіряти
Що я відчуваю зараз? Конкретно в цей момент?
Як це взагалі відчувати? Який взагалі є спектр людських почуттів? Окей тривогу я розпізнаю легко, бо вона вїлась в мене, просякла мене, підкорила і перекроіла під себе, але як бути з іншими?
Коли на одній з перший зустрічей психолог попросила поділитись мене тим, що я відчуваю, то я довго не могла дати назву жодному почуття. Я ніби заклякла, не дозволяючи собі обмежити свободу жодного душевного напряму, заганяючи його в рамки з букв та звуків. Але вони існують.
Базові емоції та почуття
Соціальні емоції і почуття (прищеплені в соціумі через виховання)
Стани, спричинені гамою почуттів
страх
стурбованість
занепокоєння
настороженість
напруженість
хвилювання
тривога
переляк
сум'яття
паніка
жах
сором
соромливість
боязкість
ніяковість
ніяковість страх + прийняття нервозність
неповноцінність
ніяковість
невпевненість
приниженість
покірність
збентеженість
гнів
роздратування
гіркота
злість
обурення
лють
ненависть
образа
досада
сердитість
скривдженість
презирство гнів + гидливість нетерпимість
мстивість
войовничість
агресія
бунтарство
опір
цинічність
скепсис
негативізм
сум
відраза
радість
інтерес
смуток
неприязнь
задоволення
цікавість
хандра
обридливість
умиротворення
жвавість
туга
гидування
втіха
захопленість
пригніченість
веселість
збудження
горе
насолода
ентузіазм
скорбота
щастя
азарт
відчай
захват
драйв
тріумфування
блаженство
ейфорія
провина
заздрість
нудьга
прийняття
жалкування
ревнощі
розпач
суперництво
апатія
загальмованість
ніжність
симпатія
каяття
ворожість
співчуття
прив'язаність
безвихідь
засмучення
розгубленість
депресія
пригніченість
спустошеність
меланхолія
виснаження
зневіра
зневага
вседозволеність
зверхність
зарозумілість
холодність
байдужість
гордовитість
підозрілість
самовдоволеність
самотність
відкинутість
ізольованість
безпорадність
слабкість
вразливість
покинутість
відчуженість
смирення
впевненість
довольство
життєрадісність
полегшення
підбадьореність
розслабленість
безтурботність
одухотвореність
здивування
подив
острах
захват
потрясіння
приголомшеність
шок
остовпіння
вдячність
благоговіння
повага
ентузіазм
радість+цікавість
співпричетність
натхнення
наснага
надія
життєлюбність
рішучість
А як щодо складних почуттів ?
Розчарування зловтіха жалість здивування + смуток відраза + радість співчуття.+ гордовитість кохання радість + прийняття
То що я відчуваю і чому це іноді так ранить мене? І що я можу зробити, щоб зменшити натиск?
Ми йдемо до макдональдсу і я купую там дітям морозиво, а він купує собі каву, там щось спочатку не виходить з оплатою, йому незручно і я це бачу.
Жінка має вміти приймати від чоловіка матеріальні блага і проявляти вдячність за них
Крім проблеми сексу в моїй другій сімʼї ключовою була також проблема грошей. Нашу першу прогулянку він не оплатив мої тістечка і я точно памʼятаю думку – "я так не хочу". Але оскільки це було навіть не побачення, то я не надала цьому значення. Але потім зі мною трапився нещасний випадок і він став тим, хто приділяв мені багато уваги, возив мене на таксі, смачно годував. Це було приємно. А потім був переломний момент, коли ми пішли разом в супермаркет і на касі він сказав, "ну що, в мене нема грошей, тепер ти платиш". Я не працювала тоді, але в мене були певні збереження, тому звісно я заплатила.
Потім він поїхав на роботу в іншу країну і взяв у мене значну на той час суму, яка в мене була відкладена ще до стосунків з ним. За ці гроші він потім купив собі телефон. Звичайно, якщо мені це не подобалось, я мала просто сказати про це, але я не хотіла, щоб він подумав про мене погано. Це дало зовсім протилежний ефект. Коли ми уже жили разом і працювали, у нас був спільний конверт. Ми клали туди зароблене і коли зʼявлялась кругленька сума, то купували на неї долари. Але в якийсь момент він відкрив рахунок в банку і поклав туди все, що було на своє імʼя. Я спитала, чи наступного разу ми так зробимо для мене, він відповів "ні, у тебе уже є квартира, в яку ми обидва вкладаємося".
До слова, в мене таки була квартира, яку я купила наполовину з батьком в новобудові, і треба віддати належне моєму чоловікові, він вкладався в її ремонт, багато чого робив своїми руками. Новобудова була проблемна, там не було ліфта і він багато чого переносив на 11 поверх на своїй спині, провів там електрику. Потім ми її здали і ділили прибуток багато років порівну, поки він не зʼїхав від мене, тоді я перевела всі проплати на своє імʼя, а він за це образився.
Увесь цей час ми жили на квартирі його вітчима і там теж робили ремонт. Я була вагітна першим сином, коли ми почали і на мені трималося домашнє хазяйство, рутинна робота, яку ніхто ніколи не помічає і ще я працювала. Весь цей час працювала, і під час першої вагітності, і під час другої.
Мені так хотілося мати окрему подушку безпеки, хотілось витрачати гроші на себе, на навчання, на психолога, на шмотки, але це було якось ніби соромно.