Бо ви вивчали закони боротьби і знаєте, що немає боротьби вічної.
19. Хтось когось колись поборе, й слабші поступляться місцем перед дужчими, і купки задушить організована маса — аби була вона організована.
20. І ви знаєте, що гнобителі намагаються зробити боротьбу безкрайньою, бо лишають пригноблених, щоб ссати їхню кров.
21. І ви знаєте, що гнобителі затамовують розвиток людей, бо витрачають їхні сили у взаємній безглуздій і дикій боротьбі, замість усі сили віддати на боротьбу із природою, єдиною, в кого треба одвойовувати все потрібне для кращого життя.
22. І ще ви знаєте, що, коли щезне поділ людства на класи й всі стануть трудящими, не можна буде зміряти швидкість поступу людського, бо що робилося за сотні років, робитиметься за десять.
23. І що здавалося на початку життя людського покоління нездійсненною казкою, буде наприкінці його дитячою іграшкою.
24. Ось тоді змішаються віра й знання, бо знання загубить свої межі, й ніщо не здаватиметься неймовірним, і люди будуть, мов ті вигадані нами колись боги.
25. Це все ви знаєте, навіщо ж ви покликали мене викладати грамоту й говорити про те, що розуміє дитина?"
26. І заперечили йому: "Але ти говориш до несвідомих і темних людей, які нездатні плисти зараз до твого Часу чи визначати його, як ти навчаєш.
27. І ти не кажеш, що тільки наука і ніщо інше визначить Час, що про нього віщуєш".
28. Але він відповів: "Чи не про свою науку ви говорите?
29. Ваша наука, без сумніву, сяє прекрасним світлом, але захованим під велику макітру.
30. Бо існує багато мільйонів голів, достойних пізнати її і сприяти дальшому розвиткові, але вони блукають у пітьмі незнання.
31. Бо вони змалку впряглися в ярмо безкрайньої і нужденної праці.
32. І вони не можуть наблизитися до вашої науки, як не можуть полапати місяць і зорі".
33. І хтось сказав: "Ми дбаємо, щоб поширити початкову освіту і, після іспитів, дозволити прийти навіть до вищої".
34. І заперечив Прийдешній: "Освіта, що ви даєте дітям, така, що має назавжди їм остогиднути і зробити дальшу працю ненависною.
35. Бо все по школах ваших викривлює дитячий розум і суперечить здоровому почуттю, починаючи з азбуки й правопису.
36. І далі втовкмачуєте, що порядок насильства й гнобительської законности є справедливий і вічний, — тимчасом як уся жива душа у дитини кричить проти цього.
37. Ви зав'язуєте рота, затикаєте вуха й запорошуєте очі — і потім вимагаєте, щоб іспитами дитина довела, як скорилась вона всьому цьому — і тоді лишень їй дозволено буде наблизитися до джерела істинного вашого вищого знання.
38. І та істинність полягатиме в тім, щоб навчати загачувати потяг мас до культури і робити їх каліками, — недоприсками, бо з вищої школи виходять учителями до нижчої, аби знов сушити дитячий розум вашою граматикою, що так стосується до життя, як блискавка до юхтового чобота і всесвіт до нежити".
39. І якийсь шкільний учитель обурено запитав: "А хіба не треба навчати правил, щоб гаразд говорити й писати?"
40. Але він одповів: "Такий чоловік подібний до жука, що його прив'язали до нитки й він кружляє все в одному колі.
41. І справді: чи велика рація, коли чоловік пише правильно, чи не по правилах, що його навчали, і не знає найбільшої і єдиної книги життя про боротьбу за його щастя?
42. І чи не найголовніші правила є правила руйнування того, що трухлявіє й гниє, і будови нового, свіжого й життєздатного?"
43. І якийсь муж науки заперечив йому: "А хіба не треба з побожністю зберігати звичаї і заповіти батьків наших, що дійшли їх довголітнім досвідом і колективним розумом, що його так любиш ти згадувати?"
44. Але він одповів: "Сором тобі, славословцю мощів і мумій! Хай трупи гниють і угноюють ґрунт для нових рослин.
45. І про розум не кажи, як про мертве смердюче болото, бо це ж живий струмінь, що безупинно дзюрчить і перекочує свої хвилі".
46. Тоді підійшов законодавець і сказав: "Правда, закони часто-густо бувають несправедливі, й тоді треба скласти нові".
47. І відрік Прийдешній: "Всякий ваш закон родить злочинства, що їх не було б без нього.
48. Бо закон запевняє, що він має право перешкоджати тому, що має бути в житті, і карає за наслідки, замість винищувати причини.
49. Шукайте причини провин і злочинств і знищіть їх — і тоді непотрібні будуть ані закони, ані безглузді кари".
50. Тоді один мораліст сказав йому: "Людина страждає тому, що вона тягнеться до насолоди і її природа робить її здатною на лихе".
51. І заперечив Прийдешній: "Людська природа робить нас здатними жити, шукати добробуту й уникати страждання — а це все зовсім не лихе.
52. І ті, хто навчає противного — сліпі поводарі, що не мають сили й бажання боротися з людським безталанням і пригодами.
53. Хіба той, що із фальшованою зневагою каже про щастя, наважиться зректися того щастя й буде прославляти страждання, щоб людина ходила похмура й згорблена та не бачила світа на землі? Від цього гаразд житиметься небагатьом".
54. Але мораліст запитав його: "Так, після твоїх слів немає ні добра, ні лиха?"
55. І засміявся Прийдешній: "Зійди з-під хмар на землю і думай по-людському.
56. Істинно-бо кажу вам: всяке добро є добро, і кожне лихо є лихо, але як на який час і як кому.
57. Бо все, що допомагає приходові Часу і прискоряє його — є добро, і все, що затамовує його — є лихо.
58. І хто працює для Часу — робить морально, і хто противиться йому — той злочинець.
59. Але не всякий з радістю очікує Час, і є багато тих, хто проклинає й звістку про нього.
60. І що для одних є гарне і приємне, то другим — зле й ненависне.
61. Але завжди є добре жити з напруженими м'язами, завдовольняючи всі свої потреби, й бути у братерській згоді із своїми ближніми — бо все це радість і втіха.
62. І погано жити в неволі, губити сили в неробстві, сидячи у в'язниці та вбиваючи свою плоть і маючи суперечки з іншими людьми — бо все це муки й нещастя.
63. Добре бути щасливим і погано страждати — всякий інший закон є брехня і омана.
64. Наука повинна з'ясувати людям, що насправді добре і що здається гарним, а по істині є зле і шкідливе.
65. Бо люди часто-густо помиляються, беручи отруту замість ліків і завдаючи собі пекучий біль маленькими насолодами.
66. Або шукають щастя путтю, що не веде до нього, бо вони несвідомі, і блукають із зав'язаними очима й поодинці.
67. Але прийде Час, що я його провіщаю, і кожний вимагатиме своєї частини щастя.
68. І тоді пророки зречення й смерти мають дати відчит, і їх буде гостро покарано, що напутювали у прірву.
69. Бо коли коритися лихові невідхильному є злочин, так безглуздя й кари гідно терпляче приймати лихо, коли проти нього можна боротися.
70. І найбільший злочин — навчати, що людина може вибороти щастя сама-одна, кожна для себе, мов той хижий звір.
71. Істинно-бо кажу вам: немає щастя окремій людині поза колективом, і в згоді з ближніми своїми людина зможе відібрати в життя найбільше добра.
72. І тільки колектив людський спроможний відхилити страждання, що захмарюють життєву путь кожного.
73. Сказано-бо єсть віддавна: всі за одного і один за всіх. Це перший заповіт щасливих людей".
74. І багато ще дечого говорив він людям науки, і вони дивувалися силі його ясного розуму.
75. І говорили: "Цей чоловік точить підпори нашої довголітньої праці.
76. Коли він говоритиме так, сліпі прозрять, глухі почують і німим розверзуться вуста".
77. І вирішили — цей чоловік небезпечний. "Він не повинен бути на волі, бо розплутається мережа, що в неї уловляли ми несвідомих".
Розділ VIII
1. Тоді прийшли до нього робітники з фабрик і заводів і запитали: "А що ми робитимемо, коли зазвучить Час?"
2. І сказав їм: "Насамперед — радійте, бо дні неволі минули і настав Час визволення".
3. Але вони перепинили йому: "А хто ж робитиме все те, що ми досі виробляли?"
4. І відказав їм: "Хіба ви хочете уподобатися тим дармоїдам, що досі жили з вашої праці?
5. Істинно-бо кажу вам: коли прийде Час, кожен із вас схоче, щоб йому всього було вдосталь, і треба буде виробляти більше, ніж тепер.
6. І нічого не роблячи плохотного, але все добряче й вигідне, бо хто схоче мати погане?
7. Але не роблячи речей для непотрібного розкошування, що ними тепер крамарі піддурюють нерозумних.
8. Все-бо робитиметься для загального добробуту, і обдурювання було б непростиме й некорисне.
9. Тепер швець набиває гнилу підошву, бо час скрутний, і він боїться мізерної платні й надолужує на омані.
10. І кравець зрізує де можна й шиє поганими нитками, щоб на тому підробити якусь зайвину.
11. І муляр кладе цеглу, що розтріскалася з морозу чи спеки, бо він стомивсь, а хазяїн змушує його квапитися.
12. Але інша річ, коли вони працюють самі для себе. Все робитимуть старанно і як слід, бо навіщо обдурювати самих себе?
13. І вироблятимуть також усе уважно і до вподоби кожному, бо нікого не примушуватиметься проти його бажання.
14. Хто хоче синє убрання, хай загадає собі синє, і кому подобається червоне, хай убирається в червоне.
15. Бо не в тім рівенство, щоб кожний ставав під одну мірку, але в тім, щоб рівно завдовольнялися вщерть потреби кожного.
16. І не в тім рівенство, щоб кожен працював однаково, але в тім, щоб уносив у спільну працю свою частку по своїй силі й хисту.
17. І всі трудящі будуть однакові, тільки ім'я паразита-дармоїда буде найгіршою лайкою і викликатиме загальне презирство й зневагу.
18. Але не думайте, що кожному з вас роботи побільшає, бо ви приведете на фабрики й заводи тих, хто досі неробствував чи займався некорисними й лихими справами.
19. Ви не дозволите більше торгувати виробами рук ваших і красти в населення, накидаючи на кожну річ ціну більшу, ніж тая річ варта.
20. Ви не дозволите наймати маєтки, будинки, знаряддя виробництва чи машини.
21. Бо ніхто не потрібуватиме продажу й купівлі, ніхто не найматиме того, що йому самому непотрібне — а тільки те, що йому потрібне, по закону належить йому для користання.
22. І коли хтось запропонує віддати якусь річ, що стала йому зайва, — кожний, хто потрібує її, має право взяти".
23. І сказали робітники: "Ми візьмемо в капіталістів фабрики й заводи".
24. І пояснив їм: "Так, ви візьмете в них усе, крім потрібного для прожитку, й поставите їх до роботи врівні з усіма.
25.