"стязи", у Хл. "стези".
1100
' Додано з Лавр.; в Іп. і Хл. дати немає.
2 У Лавр. "августа во 10 день"; вірогідніша дата 14 серпня, бо це перед.
3 Додано з Воскр.
4 В Іп. "и Божескомh, во острозh", у Хл. "в боузскомъ въ острозh"; у Лав) "в Бужьскhмь. въ Остромh"
5 В Іп. і Хл. хибно "с-hдяше"; у Лавр. "сhде". 6 Про події Увітицького з'їзду ЗО серпня 1100 року коротко говорилося також наприкінці 1097 p.
1101
' Додано з Лавр.; можливо, однак, що слова "въ 9 час дне" — це невірне переосмислення слів "индикта 9".
2 У 1101 березневому році середа припадала не на 14, а на 24 квітня.
3 В Іп. і Хл. "затворися"; у Лавр. "заратися" — і це, гадаємо, правильно.
4 В Іп. і Хл. хибно "заступи"; у Лавр. "заста".
5 В Іп. хибно "съ братьею"; у Лавр. "брать ею" (двоїна).
1102
' Додано з Лавр.
2 У Лавр. "декабря".
3 В Іп. "в ыстобцh"; у Лавр. "въ избь".
4 Ідеться про північне сяйво.
5 5 лютого 1102 p. затемнення місяця не було; отже, тут іде мова або про якесь атмосферне явище, або, що, мабуть, вірніше, про місячне затемнення 5 квітня 1102 р.; на Русі воно неї спостерігалося, але в Польщі було видне, і про нього, можна думати, розповіли посланці Святополка, які восени одвели туди його дочку Збиславу (див. нижче); напівстерте "апрhля" переписувач прочитав, мабуть, як "еевраля".
6 Мовиться про гало (див. прим. 2 до 1099 p.).
7 Татіщев у другій редакції своєї історії свідчить, що в Ярослава Ярополковича залишився син Юрій. Це явна помилка, і про це нема мови в першій редакції твору. Татіщев створив Юрія Ярославича, сина Ярослава Ярополковича, із Юрія Ярославича, сина Ярослава (Ярославця) Святополковича.
8 За Тверським збірником, хрестильне ім'я Андрія — Стратилат; дату народження подаємо за Никои.
1103
' В Іп. hв село"; у Хл. і Лавр. "в село его", — ідеться не про село як населений пункт, а про оселю, осідок, місце мешкання і господарювання селянина.
2 Оскільки далі сказано, що битва з половцями сталася 4 квітня, а до річки Сутіні руські війська ішли чотири дні, то вони виступили від Протолчів і Хортиці 31 березня; прибуття сюди було, — за багато разів підкресленою нами традицією, — точно розраховане на свято, на Великдень, який 1103 p. припадав на 29 березня.
3 Додано з Лавр.
4 Псалом CXVII, 24.
5 Псалом LXXIII, 13, 14.
1104
' Тобто дочку Володаря Ростиславича, за грецькими джерелами — Ірину, було видано за Ісаака, сина візантійського імператора Олексія І Комнина; повели її в день пророка Іллі.
3 Додано з Лавр.
4 Ідеться про гало (див. прим. 2 до 1099 p.).
1105
' Додано з Лавр.
2 У Хл. "вь 22", але це хибно, бо тоді була середа.
3 В Іп., Хл. і Лавр. "въ 13 день", але це невірно, бо тоді була середа, а неділя припhдала на 3 і 10 грудня; приймаємо першу дату, якою можна палеографічне пояснити помилку переписувачів (хоча в Никанорівському літопису стоїть 10 грудня).
4 Комета.
1106
' У Лавр, не сказано, що половців догнали аж біля Дунаю.
2 Додано з Лавр.
3 Замість цього речення про повне затемнення сонця, що сталося 1 серпня 1106 p., у Лавр. таке: "В то же лито прибhже Избыгнhвъ к Святополку", — ідеться про втечу до Києва польського князя Збігнєва, сина Владислава I Германа, від рідного брата Болеслава Кривоустого, між якими точилася боротьба за владу. Після мови про затемнення сонця в Іп. на арк. 97 прогалина у тринадцять рядків. Текст зберігся в Хл.
4 За дослідженнями, хрестильне ім'я Святоші було, очевидно, Панкратій. Жона його мала (за Любецьким синодиком) ім'я Анна і, згідно з висновками учених, була дочкою Святополка Ізяславича.
1107
1 У Хл. і Лавр. місячні і сонячні круги вирахувано хибно — 4 і 8. Круг (коло) місяця — дев'ятнадцятирічний період, після якого місяць-молодик і місяць уповні знову припадають на те саме число певного місяця; круг сонця — двадцятивосьмирічний період, після якого дні тижня (неділя, понеділок і т. д.) припадають на ті самі числа того ж місяця, що й 28 років тому. їх визначають, ділячи дату від "сотворіння світу" відповідно на 19 чи 28; остача (або числа 19 чи 28) і буде числом круга (кола) місяця чи сонця.
2 Ім'я Гіди (Гіти) відоме з датських джерел; вона була дочкою останнього англосакського короля Гарольда II Годвінсона.
3 Далі в Іп. на арк. 97 друга прогалина, теж на тринадцять рядків. Текст зберігся в Хл.
4 Отже, за дві доби (13 і 14 серпня) вони промчали понад 225 км (від Хорола до Києва по прямій).
5 Олісава (Єлизавета) — це друге ім'я жони Ізяслава Ярославича, матері Святополка Ізяславича, яке їй дали на Русі; воно встановлене на основі графіті Софії київської; з польських джерел відоме її перше ім'я — Гертруда; вона була дочкою польського короля Мешка II Ламберта, сестрою князя польського Казимира І Відновителя.
6 В Іп. хибно "Акаепиду дщерь. Яневу внуку": у Лавр. "Аєпину дщерь, Гиргеневу внуку".
7 Додано з Акад., але там інше число місяця — "февраля 5".
1108
' День іакладин — не випадковий; це дата смерті Ольги (і підтвердження істинності цієї дати, відомої з "Пролога"); зауважимо, що в Новг. І закладини датуються наступним 6617 (1109) p., тоді це буде ще й 140 літ з дня смерті Ольги.
2 Синодик (пом'яник) — церковна книга, у яку вписують імена померлих — переважно духовних осіб чи княжого стану — і тих взагалі, ще дбали про дану церкву, — для поминання їх ііід час служби божої.
J В Іп. і Хл. по-чернечому "Єрина"; у Лавр. "Катерина", "иулия в II".
1109
' У Лавр. "иулия вь 10 день". За німецькими джерелами, першим мужем Євпраксії (після коронації — Адельгейди) був німецький (північносаксонський) маркграф Генріх Довгий Штаденський (фон Штаде); після його смерті вона стала другою жоною німецького імператора Священної Римської імперії Генріха IV, від якого зазнала багато горя і знущань. Після смерті Генріха IV Євпраксія повернулась до Києва і прийняла чернецтво (див. про це під 1106 p.). 2 Ідеться про Сіверський Донець.
1110
' Речення це вписане в Іп. помилково (у Хл. і Лавр. його нема); див. попереднє речення.
2 В Іп. хибно виправлено "оу Чина" на "ідучи назадъ, много селъ", у Хл. "полонъ оу тчючина".
3 Ідеться про вогні Ельма — тихі електричні розряди, що мають вигляд пучків світла, які виникають над різними шпилями, гострими вершинами скель тощо; спостерігається це явище під час грози, заметілі, пилових бур. Перша година ночі — перша година, коли починається ніч, себто після заходу сонця (див. також прим. 10 до 1074 p.).
4 Псалом СІІІ, 4.
5 Вихід XIII, 21.
6 Вихід XXIII, 23.
7 Вихід XXIII, 20. Цією біблійною цитатою, а далі припискою Сильвестра, ігукена Михайлівського Видобицького монастиря, що він написав "книгы си, Лhтописець", закінчується Лаврентіївський список "Повісті минулих літ", В Іпатському і Хлєбниковському списках продовжується суцільний текст.
8 Псалом ХС, 11.
9 Це уривок із "Анкората" ("Якоря віри") — твору Єпіфанія Кіпрського.
10 Про острови див. прим. 18 у недатованій частині літопису.
" В Іп. "побидити", у Хл. "побити".
12 В Іп. "не бий", у Хл. "не оубіи".
13 Даниїл VIII, 20 — 22.
14 Вихід XXIII, 23 або XXXII, 34.
1111
1Імена цих трьох князів наводяться в Лавр.
2 Додано з Лавр.
3 Тобто у неділю, якою закінчується третій тиждень великого посту; у понеділок розпочинається четвертий (середохресний) тиждень посту; за церковним календарем, тиждень розпочинається не з понеділка, а з неділі (див. ще прим. 2 до 1170 p.).
4 Мова йде про Сіверський Донець; в Іп. хибно "поидоша", у Хл. "придоша".
5 В Іп. і Хл. хибно "полкы".
6 Тропар — короткий спів, що прославляє якогось святого або церковну 1 подію; кондак — спів, що коротко мовить про суть якого-небудь свята або славить святого; канон — великий спів, що складається з двох чи більше (звичайно дев'яти) пісень на честь богородиці, хреста господнього тощо.
7 Додано з Воскрі
8 Наступна розповідь запозичена з ^ "Хроніки" А.мартола, в яку історик у свою чергу вніс у власний текст цитати з Іоанна Златоустого, Єпіфанія Кіпрського та з біблійних книг; у літопису переклад з "Хроніки" такий темний, що доводилося звертатись до грецького оригіналу.
9 Додано з грецького оригіналу "Хроніки" Амартола.
10 Захарія І, 12.
'' Даниіл X, 6.
13 Ісус Навін V, 13, 14.
14 В Іп. і Хл. хибно "Суриськиихъ", "Соурискых"; у "Хроніці" Амартола "Асоуриискыхъ"; у Біблії сказано про 1S5 тисяч.
15 Четверта книга Царств XIX, 35.
16 Даниїл XIV, 31 — 36.
17 У Книзі Товіта (VI, 3 — 9; VIII, 2, 3; XI, 1 — 12) говориться, що коли Товія, син сліпого Товіта, якось пішов митися до ріки Тігр, то з води вирнула риба і хотіла його проковтнути. Рафаїл знелів юнакові схопити рибу і вирізати з неї серце, печінку і жовч, щоб зцілювати недуги, наслані дияволом. Поклавши в кадильницю серце й печінку, Товія вигнав біса 'з своєї нареченої, а потім помазав жовчю більма свого отця, і той прозрів.
18 Второзакония XXXII, 8.
19 В Іп. і Хл. хибно "ради".
20 Діяння апостолів XII, 13 — 15.
21 Єванг. від Матфія XVIII, 10.
22 В Іп. і Хл. хибно "Измуреньсть",
23 Апокаліпсис II, 8, 9.
24 Поел. Павла євреям І, 14,
23 Даниїл X, 1 — 21; у цьому тлумаченні Іпполита виклад матеріалу подано не в біблійній послідовності; частини тексту в Біблії нема.
26 Вихід XXXIII, 2, 3.
1112
' Невідома на ім'я дочка Мстислава Володимировича була третьою жоною Ярослава (Ярославця; за актовими печатями, його хрестильне ім'я' — Іван) Святополковича; першою (за угорськими джерелами) була невідома на ім'я дочка угорського короля Ласло І Святого; другою (за польськими документами) — невідома на ім'я дочка польського князя Владислава І Германа. Третю жону Ярослав вигнав у 1118 p., і про це, хоч невиразно, далі говориться в Іп. (див. прим. 1 до 1118 p.).
2 Шлюб цей не був щасливим. Коломан (Кальман), тридцятивосьмилітній удівець, один із найосвіченіших монархів свого часу, горбатий, косоокий, патлатий, кульгавий, заїка, що страждав від болю голови, звинуватив свою другу жону Єфимію в невірності і через кілька місяців після шлюбу відіслав її до батька Володимира Мономаха, і в Києві вона народила сина Бориса, Цей Борис пізніше вів затяту боротьбу за угорський престол, одружившись, як доводять, із родичкою візантійського імператора Іоанна II Комнина і його жони Піроски-Ірини, дочки угорського короля Ласло І Святого. Загинув Борис 1154 p. в одній із битв од стріли якогось із власних половців, котрих він очолював.
3 Ім'я — з Любецького синодика.
4 Мабуть, не 25, а 20, бо інакше Іоанн не міг би бути присутнім на перенесенні мощей Феодосія Печерського 14 серпня 1091 p.
5 В Іп.