У літо 986-го прийшли з Волги болгари магометанської віри, кажучи:
— Ти, князю, мудрий та розумом тямущий, а закону не знаєш; повіруй у наш закон і поклонися Магометові.
Володимир спитав:
— Яка ж ваша віра?
— Віруємо богу, а Магомет нас учить: не їсти свинини, не пити вина, зате після смерті, каже, можна жити в розкоші. Дасть Магомет кожному по сімдесят вродливих жінок, і вибере одну найвродливішу, і покладе на неї вроду всіх, та й буде йому жоною. І хто на цьому світі бідний, то будд й на тому ( ...).
Володимир слухав їх, бо й сам любив жінок. Та ось що йому було нелюбо: не їсти свинини й заборона пити. І він сказав:
— Русі єсть веселіє пити, не можемо без того бути.
Потім прийшли іноземці з Рима й звернулися з такими словами:
— Ми прийшли від Пани Римського. Говорить тобі Папа так: "Наша віра — світло; ми поклоняємося богу, який сотворив небо та Землю, зорі й місяць, і всяке дихання живе. А ваші боги — то просто дерево".
Володимир спитав їх:
— У чому ж заповіт ваш?
Вони відповіли:
— Поститися, смиряти дух і тіло своє.
Володимир їм сказав:
— Ідіть, звідки прийшли, бо й батьки наші не прийняли цього.
Дізнавшись про те, прибули хозарські євреї та сказали Володимирові:
— Ми чули, що приходили болгари й німці, кожний навчаючи тебе своєї віри. Німці вірують у того, кого ми роз-
— Де ваша земля?
Вони ж сказали:
— Розгнівався Бог на батьків наших і розсіяв нас по всіх країнах за наші гріхи, а землю нашу віддав християнам.
Володимир на це промовив:
— Як же інших учите, коли самі відкинуті Богом і розсіяні? Якби любив вас Бог і закон ваш, то не були б ви розсіяні по чужих землях, чи ви й нам того хочете?
Потім прислали греки до Володимира свого філософа, і той звернувся до князя з такими словами:
— Ми, греки, віруємо в Бога нашого Ісуса Христа. Він ходив по землі, проповідував Царство Небесне, а Його розп'яли на хресті. Та Ісус воскрес і сказав учням своїм, що повернеться з ннба на землю й буде судити живих і мертвих, кожному воздасть по заслугах його: праведникам — Царство Небесне, рай і радість без кінця, безсмертя, а грішникам — муки в пеклі й кипіння в смолі. Така буде кара тим, хто не вірить Богові нашому Ісусові Христові: будуть горіти в огні, хто не хреститься.
І, закінчивши слово своє, філософ показав Володимиру запинало, на якому було намальовано судилище Господнє й тих стовплених грішників, які бредуть у пекельний вогонь, і тих праведників, які у веселощах духу вступають до раю.
Володимир же, зітхнувши, сказав:
— Добре тим, хто праворуч, — у раю, горе тим, хто ліворуч, — у пеклі.
Філософ промовив:
— Якщо хочеш із праведниками стати праворуч, хрестися. Володимиру запала в серце думка ця, однак він сказав:
— Почекаю ще трохи, — бо хотів дізнатися більше про всі віри.
І вручив Володимир грецькому філософові багаті дари й відпустив його з великою честю (За переказом В. Близнеця).