Quid est veritas? (що є істина?)

Наталена Королева

Сторінка 46 з 51

Сама авторка бачила єдиний раз в житті такі очі. Але, мусить зазначити, жодного лиха їй не вчинили.

88

Таке правило дійсно існувало, як взагалі існувало безліч дрібних і найдивовижніших наказів, заборон, повір та забобонів, у які свято вірили, як і в основні постанови Закону Мойсеевого.

89

Існувала й така професія.

90

Геєнна, назва долини за мурами Єрусалима. Туди звалювали все непотрібне, здохлих тварин тощо. А коли назбиралося того багато, поливали смолою й палили. Звідти порівняння до Геєни вогненної і пекла, в якому перебувають злі духи та душі осуджених.

91

Все це тогочасні юдейські вірування.

92

Все це тогочасні юдейські вірування.

93

Все це тогочасні юдейські вірування.

94

Pater Familias — батько родини.

95

Такий старожидівський закон дійсно був.

96

Ad rem — до речі, до справи.

97

Optimi — великі, славні.

98

Перські троянди темно-червоні, як із оксамиту, з дуже сильним приємним ароматом.

99

Про Йосифа з Ариматеї є й такі дані. Але не перевірено, чи дійсно сам він відбув подорож до Індії, шукаючи "мудрості".

100

Фімбрії — ритуальні китиці, що їх мусіли носити на своїх плащах правовірні жиди.

101

Мала "сова-пустельниця"; в Україні звана "пущик". Цікаво, що і в Україні її крик має той самий сенс, може, тому, що цей крик справді звучить дуже сумно й зловісно. А може, тому, що почути його можна досить рідко. Бо "пущик" нечасто з’являється коло людського житла, хіба коли це житло коло лісу або оточене великим старим парком чи садом. Переважно живе "пущик" або в місцях пустинних, звідки і його назва "пущик", або десь на самоті, коло самітних осель, замків, церков, на цвинтарях.

102

Про Йосифа з Ариматеї існує припущення, і то не безпідставне, що він не був вузькоправовірним гебраєм, але невтомним шукачем Істини і Правди. Тому шукав мудрості і в грецьких філософів, і навіть, можливо, подорожував, шукаючи Істини та Мудрорті, як Аполлоній Іранський, і до Індії.

103

Що Йосиф Ариматейський був дійсно в добрих відносинах з Пилатом, стверджують факти в Євангелії (видача тіла Христового), і те, що нічого не вдіяли йому юдеї по смерті Христовій, коли переслідували, нищили й засилали на вигнання (як Лазареву родину) апостолів, учнів та близьких Христові людей. Радникові Йосифові Ариматейському, хоч і виключеному Найвищою Радою з громади "вірних", не сталася зовсім жодна шкода.

104

Особа історична.

105

Дійсно мав звання "цезаревого названого брата", бо був і такий титул.

106

Історичний факт та історичні слова.

107

Гебрайська леґенда про "св. Грааля — земний келех". До неї нав’язує свою книгу під заголовком: "Montsalvat" французький письменник і член Академії П’єр Бенуа (Pierre Benoit), друковану 1957 р. У цій книзі "келех св. Грааля" приносить смерть усім, що його шукають. У мусульман Ангел Смерті Азраель приносить людям смерть не напуванням їх з келеха смерті, але цілуючи їх в уста.

108

З юдейських легенд і повір.

109

З юдейських легенд і повір.

110

Можливо, що це були причини, чому келех св. Грааля був у стародавніх юдейських легендах келехом нещастя і прокляття.

111

Ріжкове дерево, або "каруба", дає великі, чорні, тверді й солодкаві струки. У країнах середньоєвропейських, як Чехія, Австрія, Німеччина, ці струки купують і гризуть їх діти. У Чехії називають ці струки "Святоянський хліб". У південних країнах (Іспанія, Італія, а також на Сході) ріжками годують кіз, кроликів. "Карубу" вживають на різні інкрустації деревом по дереву, бо воно дуже гарне.

112

Особи історичні, потім канонізовані римо-католицькою церквою. Максимін був потім першим християнським єпископом у місті Екс (Аіх) у Провансі, в дельті Рони. Там поховано його тіло. Місто Екс у римлян звалося Aquae Sextiae, воно було засноване римлянами року 123 перед Різдвом Христовим.

113

Особи історичні, потім канонізовані римо-католицькою церквою. Максимін був потім першим християнським єпископом у місті Екс (Аіх) у Провансі, в дельті Рони. Там поховано його тіло. Місто Екс у римлян звалося Aquae Sextiae, воно було засноване римлянами року 123 перед Різдвом Христовим.

114

Доміна — титул, яким у Римі називали матрону — пані дому.

115

Гомер — палестинська міра сипких речовин.

116

Танаґра — країна у Греції (Аттика й частинно Беотія), прославлена особливо гарними і Граціозними невеличкими статуетками з випаленої глини.

117

Танаґрійські статуетки переважно загорнені у рясні плащі. Деякі мають ще поверх накинутого на голову плаща гостроверхі солом’яні крислаті брилі, щоб захистити обличчя від сонця.

118

"Хайре" — "Радуйся!" або "Хайрете!" — "Радуйтесь!" — звичайне грецьке привітання.

119

Ритон — грецький посуд у формі рога, закінчений унизу звірячою головою.

120

Cара — історична постать і канонізована свята. Цигани уважають її за свою "патронку", бо була вона єгиптянка, а цигани мають себе за нащадків стародавніх єгиптян, безпідставно, бо тип староєгипетський цілком інший. Гробниця св. Сари знаходиться в Південній Франції (Камарга, місто Saintes). Туди сходяться цигани з усієї Європи приблизно тиждень по Великодні на велику прощу. Видовисько мальовниче й робить неабияке враження.

121

Геракліт (576–480 перед Р. Хр.) — філософ Йонійської школи, уважав вогонь за той первень, з якого розвинулося все буття.

122

Марія, Марта і Лазар мали тільки того самого батька Теофіла арматора. Але матері були різні, може, тому й така різна була їхня вдача. Старша Марта й Лазар мали матір юдейку. Марія, наймолодша, була донькою другої дружини повдовілого Теофіла, грекині з Мілета.

123

Історичні факти.

124

Історичні факти.

125

Персей, міфологічний грецький герой, син Зевса і Дане, забив страховище Медузу, увільнив Андромеду й ніби заснував місто Мікени.

126

Villa rustica — сільський маєток, житло на селі.

127

Хаким — лікар.

128

Марія Магдалина була донькою другої жінки Теофіла арматора, грекині з Мілета, що мала фабрику пурпури в Тирі й була дуже багата.

129

Prediola — предіола — вілла, в нинішньому розумінні: житло для відпочинку, для приємного життя, а також господарський хутір, господарство.

130

Материзна — спадщина по матері.

131

Insula — інсула, міський дім тільки для себе.

132

Пиво на ті часи (і ще раніш) було відоме в Єгипті. Найліпше було з Сільсіл. Але пили пиво переважно люди тяжко працюючі, також видавали його воякам.

133

Білітіс — сучасниця Сафо, поетка родом із Памфілії, була донькою грека й фінікійки. В дитинстві була пастушкою. Потім добралася до Мітілени. Гробницю Білітіс найшов М. Гейш недалеко розвалин Аматонта, приблизно 1864-го або 1863 року. У гробниці на кам’яних плитах були висічені складені Білітіс вірші, які вона називала "піснями".

134

Лекіф — оздобний, гарний флакон.

135

Лараріум — божниця, оздоблена невелика скринька понад хатнім вівтариком. Мали також лараріум у кожному домі. Назва — від хатніх богів, "ларів".

136

Офля — віддалене від центру передмістя Єрусалима.

137

Тобто в самому центрі Єрусалима.

138

Di boni — "боги добрі", скорочення формули: "dii boni".

139

Capsula — "капсула". Кишені в ті часи робили, як нині у капуцинів, лише в рукавах.

140

Орнатрікс — невільниці, що зачісували та одягали пані. Більш-менш те, що пізніша доба називала: камеристки, або простіш: "покоївки".

141

У деяких теплих країнах ночі бувають навіть дуже холодні. Коли авторка працювала як археолог в Ані, у Вірменії, ввечері треба було одягатись у теплу вовняну одежу. А вдень сонце палило так, що в декого з чоловіків-археологів шкіра злазила з обличчя, як опарена.

142

Камінь справді існує, 850 шматків цього каменю знайдено під друїдичним камінням у Бретані (Північна Франція) так званими дольменами (від кельтського слова: "tolmen" — стіл), кам’яними вівтарями друїдів, та під "мегірами" (від кельтських слів: "men" — "камінь" та "hir" — довгий), високими сторчовими каменями. Значення їхнє невідоме, бо друїди не лишили жодних писаних пам’яток. Найдовший час друїди та їхня віра затримались у Бретані та на Литві. На Литві друїдизм зберігся аж до 15–16 століття, звичайно, скриваючись у литовських лірах. Тільки ніде на світі більше не знайдено каллаїса, тому про той непрозорий камінь, що барвою нагадує туркус, званий також бірюза (перекручене перське слово: "ферузе"), існує багато леґенд, казок, забобонів, повір.

143

Одна з леґенд про катастрофу Атлантиди.

144

Кельт-іберійська богиня. Леґенда також кельт-іберійська.

145

Стара кельт-іберійська легенда.

146

Леґендарні велетні, яких у Піренеях називають "Duz" — вимовляється: "Дюз". Я дозволила собі переробити це слово на "Дуж", бо ж таки за леґендами всього світу велетні завжди були дужі, сильні.

147

Була й така леґенда про походження каллаїса.

148

Ocellus — "Очко". Білі павичі особливо цінилися римлянами за свою красу. Їх тримали для окраси, але не вживали до їжі. І справді, тяжко собі уявити гарнішого птаха, цілого немов з мережива, бо ті "очка", що у звичайних павичів бувають сині та зелені, у білих павичів ледве відзначені найніжнішими відтінями.

149

Така пшениця справді вже існувала в ті часи. Але плекали її лише на землях вулканічних, що постали з перетлілої лави.

150

Cцілла — прегарна лілейна рослина з блідо-рожевими великими, як лілея (Lilium candidum), квітами. Її цибулі вживали, як ліку. Нині плекають ці рослини в хаті (якраз цвіте в мене, коли пишу), бо дуже гарні та цвітуть, при справному плеканні, двічі до року. Але можуть рости і в саду.

151

Такі слова дійсно є у Платона.

152

Лазурит, або "ляпіс лазурі" — півдорогоцінний камень, темно-синьої барви, з білими та ясно-блакитними жилками. Робили з нього переважно намисто, печатки, а також верхи дорогих столів, келехи тощо. Посипання садових доріжок лазуритовим піском — не вигадка авторки. Робили це у Стародавньому Єгипті, переважно в садах фараонів, у садах перських принцес, а також за римських часів, у багачів, у віллах Помпей.

153

Пожежників у стародавній римській державі не було. Обов’язком вояків було рятувати й гасити пожежу.

154

Військова сторожа була завжди напоготові й пильнувала, чи де не горить. Так само військові відділи виконували в містах поліційну службу.

155

У гебраїв був дійсно широко розповсюджений культ "терафімів", духів-охоронців. Радились із ними в якійсь справі таким способом, що мали на табличках написано "так" і "ні", "добре" і "зле".

45 46 47 48 49 50 51