Суддів IX, 5).
1020
' Це другий син Ярослава; першим від невідомої на ім'я жони, за Новг. І, був Ілля, який помер, за дослідженнями, очевидно, в 1034 p.; далі, рахуючи синів Ярослава, літописець Іллю до уваги не бере; жона Володимира невідома.
1022
' Мовиться про похід 1017 р. (див. прим. 1 до 1017 p.).
2 Цього Мстислава (за актовими печатями, його хрестильне ім'я — Костянтин) прославляв також Боян, як це свідчить "Слово о полку Ігоревім"; ім'я жони Мстислава, за Любецьким синодиком,— Анастасія
1024
1 Додано і Лавр.
1027
' За Любецьким синодиком, хрестильне ім'я Святослава — Миколай.
1030
' За актовими печатями і графіті Софії київської, хрестильне ім'я Всеволода — Андрій.
2 Після смерті Болеслава Хороброго у Польщі розпочалася довготривала боротьба за королівський престол, яку наш літописець пов'язав із пізнішими антифеодальними повстаннями.
1032
' За Татіщевим, цього ж року в Ярослава народилася дочка; це, очевидно, добре відома з французьких джерел його третя дочка — Анна-Агнеса, друга жона французького короля Генріха І Капета, апісля його смерті — третя жона могутнього французького феодала Рауля II (III), графа де Крепі і де Валуа, якого вона теж пережила. Так само добре відома з угорських джерел Ярославова дочка Анастасія-Агмунда, жона угорського короля Андрія (Ендре) І; це, очевидно, його найстарша дочка. В іс— ' ландських сагах згадується друга, мабуть, дочка Ярослава — Єлизавета (Еллісів); першим мужем її був норвезький король Гаральд III Суворий Сігурдссон; коли його вбили, Єлизавета вийшла заміж удруге, за датського короля Свена II Естрідсена, ставши його третьою жоною.
1033
1 У Лавр. після 6541 (1033) p. ідуть два незаповнені роки — 6542 і 6543 (1034 і 1035). Події, записані в Лавр. під 6544 (1036) р., в Іп. подані під 6542 (1034) p., а далі роки 6543 і 6544 (1035 і 1036) відсутні зовсім; після 6542 (1034) p. відразу йде знаменитий 6545 (1037) p. За Татіщевим, 1036 p. в Ярослава народився сьомий син Ігор (за актовими печатями, його хрестильне ім'я Костянтин, а за іншими, писаними джерелами, можливо, Юрій); жона його невідома.
1034
' За актовими печатями, хрестильне ім'я Вячеслава — Меркурій; жона його невідома.
2 У Лавр. про цей похід сказано під 1036 p. З тексту, однак, цілком ясно, що тут ідеться про події давноминулого часу, коли Ярослав тільки став київським князем (що й підкреслено словами "ввійшов у город свій", доречними в 1017 p. і зовсім не доречними тоді, коли Ярослав уже давно сидів у Києві) і ще був тісно зв'язаний з Новгородом; приєднуємось до твердження, що печеніги обложили Київ навесні 1017 p.; після перемоги над ними та пізніших пожеж (див. прим. 1 до 1017 p.) і було закладено Софію київську, яку закінчили і освятили саме 1037 p., відзначаючи 500 ліття її прототипу Софії константинопольської (532—537 pp.) та ювілей Ярослава Мудрого (див. ще прим. 1 до 1037 p.).
3 Поруб — темниця, тюрма, найчастіше підземна.
1037
' В Іп. стаття під 1037 p.— ювілейна, до шістдесятиріччя Ярослава Мудрого. Хрестильне ім'я Ярослава було Георгій, а його друга жона Інгігерд, дочка шведського короля Олафа (Олава) III (Скотконунга), —відома з ісландських саг, мала хрестильне ім'я Ірина (в черницях — , Анна,— так вона названа в житіях святих). На свою честь (Георгій-Юрій) Ярослав назвав також два городи, збу-1 давані ним.— Юр'єв у Чудській землі і Юр'єв на ріці Росі.
2 Притчі Солом. VIII, 12—17.
3 В Іп., Хл. і Лавр. "урокъ" — тобто умовлену частку майна.
1039
' Десятинну церкву могли повторно освячувати, якщо її частково перебудували (сліди такої зміни в будові, власне у фундаменті, виявлено, тільки якого вона часу — невідомо) або осквернили (але тоді мало б місце так зване мале освячення і про це літописець навіть не згадував би). Є давнє обгрунтоване твердження, що слова про те, нібито згадану церкву "спорудив Володимир, отець Ярославів", внесено до літопису помилково в пізніші часи. Тут ідеться не про Десятинну і не про Софію, а про освячення третьої церкви Богородиці (Успіння), збудованої Ярославом,— рештки великої церкви того часу розкопано на перехресті нинішніх Володимирської та Ірининської вул. Аналіз топографічного викладу в літописі показує, що саме за ціпю церквою Богородиці стояв у часи Ярослава двір і, отже, дім доместика (керівника хору сусідньої Софії, а не Десятинної церкви) на місці зниклого кам'яного терема-ротонди Ольги на теремнім дворі справді над горою "внЪ града" (під фундаментом будинку виявлено старіший фундамент). Про кам'яний терем за городом, двір доместика і межі Києва за часів Ольги говориться під 945 p. (див. тут прим. 9). Згаданий митрополит Феопемпт з'явився у Києві, як гвердять, десь у 1037 p. Про попередніх митрополитів відомості не досить певні. Новг. І налічує їх три — Леонтій, Михаїл та Іоанн, причому перші два нібито одна особа. Вважають, що Леонтій (Михаїл) був митрополитом у 992 (?) — 1008 (?) роках, а Іоанн (світське ім'я — Іона) — у 1008 (?)—1036 (?) роках.
1044
' Насправді останки князів положили в Десятинній церкві Богородиці в Києві; у Лаво. нема "в Володимири".
2 Жона Ізяслава невідома.
1047
1 За іншими історичними даними, Мойслава (Мецлава, Маслава), цього бунтівного мазовецького вельможу, убив сам Казимир.
1051
1 Додано з Лавр. Ларіон (їларіон), автор знаменитого "Слова о законі і благодаті", митрополитом був недовго, очевидно, до 1052 чи 1053 p., бо у Новг. І під 1055 р. уже згадується, як діючий, новий митрополит грек Єфрем. Можливо, що їларіон десь 1053 p. помер. Але є гіпотеза, що його скинули з митрополитства і він у неділю 7 листопада 1053 p. постригся під іменем Никона в ченці Києво-Печерського монастиря, далі став тут ігуменом і в 1072—1073 роках зробив літописне зведення. :
2 Тобто на Афон.
3 Сюди. очевидно, зараховано й час, коли Антоній вперше усамітнився в печеру тобто, дгсь у 1033 p., ще за княжіння Ярослава Мудрого.
4 Устав Студійського (Студитського) монастиря із церквою Іоанна Студита, заснованого в Константинополі ще в середині V ст., відзначався особливою строгістю.
5 Хто був автором літописної статті про заснування Києво-Печерського монастиря — точно невідомо. Але в "КиєвоПечерському патерику" подібні слова говорить про себе Нестор-літописець, автор і "Житія Феодосія Печорського": "приидох же и азъ к нему, худый и недостойный аэъ рабь Несторь, и приять мя, тогда лhтъ ми сущу 17 от рожден ia моего".
4 Устав Студійського (Студитського) монастиря із церквою Іоанна Студита, заснованого в Константинополі ще в середині V ст., відзначався особливою строгістю.
5 Хто був автором літописної статті про заснування Києво-Печерського монастиря — точно невідомо. Але в "КиєвоПечерському патерику" подібні слова говорить про себе Нестор-літописець, автор і "Житія Феодосія Печорського": "приидох же и азъ к нему, худый и недостойный азъ рабь Несторь, и приять мя, тогда лить ми сущу 17 от рожденіа моего".
1053
' Що перша жона Всеволода Ярославича, мати Володимира (його хрестильне ім'я — Василій) Мономаха, звалася Марією, про це свідчать найновіші сфрагістичні дослідження; за гіпотетичними даними Видобицького синодика, вона мала ім'я Анастасія; це, очевидно її друге ім'я. Марія була дочкою ві зантійського імператора Константина І) Мономаха не від його тоді зовсім ста рої третьої жони Зої, дочки візан тійського імператора Константина VIII а від фаворитки (потім — четвертої жони) Скліриня. Померла Марія, за Татіщевим, 1067 p.
1054
' Додано з Лавр.
2 Додано з Акад.
3 Цей мармуровий саркофаг із останками Ярослава (та іншими) і досі стоїть у Софійському соборі. За черепом Ярослава відтворено скульптурний портрет князя.
1059
' Стрий — дядько по батькові: вуй, вуйко — дядько по матері.
1063
' Коли в засуху дуже міліє озеро Ільмень, то буває, що ріка Волхов тече назад.
2 У Хл. і Лавр, сказано, що тоді весь Новгород спалив Всеслав Брячиславич.
1065
1 ' Ім'я цього Гліба вибито на знаменитому Тмутороканському камені: "вь Вhто. 'зфоз' (тобто 6576—1068 року) івді[кта] Т (6) глhбъ князь мhрилъ їмо (ре) по лєду от тьмутороканя до |ридва. Тиді (10 000 і 4 000) сяжє [нъ] ".
2 Додано з Акад.
3 Комета Галлея; у перигелії була 122 і7 березня 1066 p., увечері стала з'явитися з 24 квітня.
4 Додано з Лавр.
5 Звідси починаючи і словами "що й сталося" кінчаючи, іде текст, запозичений із руського компілятивного "Хронографа за великим викладом", де використано "Хроніку" Амартола та її продовження.
6 Відомості про це Амартол запозичив із Біблії (Друга кн. Маккавеїв V? 1—4); можливо, тут ідеться про марево, міраж (повторно про це в літописі занотовано під 1113 р.); за іншими даними, тут також мовиться про комету Галлея, яка була в перигелії 163 p. до н. е.,— але тоді матимемо деяку неузгодженість, бо Антіох IV Єпіфан Славний помер 164 р. до н. е. під час походу на Єрусалим. Про цю саму комету Галлея говориться й далі: вона була в перигелії 66 p. до н. е. і 15 листопада 530 p. Точні дати метеоритних дощів (зорелет) •відомі з китайських хронік.
7 В Іп., Хл. і Лавр. хибно "вь Африкии", в Амартола і Акад. "въ Фракии".
8 Поприще — міра довжини, близько 700 —и.
1066
' Катепан — імператорський намісник, вищий воєначальник.
2 За Воскр., у Ростислава (за Татіщевим, його друге ім'я Михайло) був брат Ярополк, існування якого, однак, викликає сумніви. Жона Ростислава, за Густ., мала ім'я Ланка і, за даними Татіщева, який хибно називає її Анною, після смерті мужа вона хотіла з дітьми (тобто з синами Рюриком, Володарем, Васильком і дочкою) їхати в Угри до свого батька. Але великий князь київський Ізяслав Ярославич дітей їй не віддав і їхати не дозволив. Генеалогічні дослідження показали, що Ланка (Ілона, Олена) була дочкою угорського короля Бели І, який помер 1063 p. Отже, Ланка збиралася в Угри до своїх рідних братів — Гейзи (з 1074 p. короля Гейзи І) чи Ласло (з 1077 p. короля Ласло І Святого), де й вийшла заміж удруге за хорватського короля Дмитрія Звонимира. Після його смерті у 1089 p. Ланка, як видно, знову повернулася на Русь, до свого сина Володаря, бо 1097 p. з'являється на сторінках Густинського літопису.
1067
1 Про цю битву говориться і в "Слові о полку Ігоревім": "На Немизь снопы стелють головами..."
2 В Іп.