Тьху! Де їхня людська гордість? Це все-одно, якби я казав нашій рудій сусідці з надірваним вухом: "Маня, ти моя людинка!". А вона мені: "А ти, Маркізику —— мій людин!" Тьху!"
Півень, вискочивши на пліт, кричить на все горло: "Кукуріку! Зграя! Зграя! Дивіться, вони повертаються!".
Усі встають і напружено дивляться на зграю птахів, які наближаються .
Чапля: "Це вони..."
Кіт: "Чому вони повертаються?"
Чапля: "Певно, облетіли Чорне озеро й ліс і вирішили ще раз перевірити село..."
Кіт: "Зараз вони будуть над нами!"
Кури: "Хто-хто-хто?"
Пес Чаплі: Треба щось робити!.. Давай я тебе висаджу на будку!".
Пробує підняти, але не дуже виходить.
Пес звертаючись до всіх: "А ну, народе, поможи!"
Підбігають індик, качка та півень. Разом висаджують Чаплю на плаский дах будки.
Птахи з'являються над ними .
Чапля неголосно: "Я тут!"
Кіт неголосно кричить: "Вона тут!"
Пес голосніше: "Гей, вона тут!"
Усі кричать: "Вона тут! Вона тут!"
Кури: "Тут-тут-тут!"
Але зграя не зупиняється .
Чапля робить зусилля і намагається злетіти, але стогне від болю і падає на землю. Її підхоплює пес.
Зграє пролітає.
Кіт невдоволено: "Ех, не помітили, падлюки! А ще чаплями називаються! І як вони з таким зором до Африки потраплять?"
Пес, тримаючи чаплю в лапах: "Як ти, Жасмин?"
Чапля: "В крилі боляче.."
Півень раптом голосно: "Кукуріку! Вони повертаються!"
Усі: "Де? Де? Де?"
Чапля в сльозах: "Вони таки помітили..."
Зграя кружляє над обійстям .
Пес, тримаючи чаплю: "Вона тут! Ось дивіться!"
Кіт, скачучи по даху: "Гей, пернаті! Вона там! Біля будки!"
Індик: "Ти би, Маркізе, краще сховався! А то ти їх більше лякаєш. Забув уже скільки горобців пожер?"
Кіт: "Так то ж горобці..."
Але все-таки присідає на стрісі .
Зграя, кружляючи над обійстям, курличе: "Жасмин! Жасмин!"
Жасмин кричить їм: "Я – поранена".
Зграя ще трохи покружлявши, відлітає.
Чути курликання: "Завтра на світанку... Завтра на світанку...".
Останньою над обійстям довго кружляє одинока чапля.
Чути її голосіння: "Жасмин... Жасмин..."
Далі й вона відлітає.
Чапля опустила голову. Вона плаче .
Пес: "Не плач, Жасмин! Таке буває...".
Усі принишкли.
Кіт: "А що то означає: "Завтра на світанку"? Це якийсь пароль?"
Чапля: "Завтра на світанку вони відлітають...".
Усі мовчать .
Пес: "А хто був той останній, що так тебе кликав?"
Чапля: " Це – Тіворе. Син ватажка нашої зграї. Ми мали побратися цього року. У вирії".
Пес: "Він дуже гарний".
Чапля: "Так, він – найкращий".
Кіт: "Правда, ім'я в нього якесь дикунське. Він часом не з племені Тумба-Юмба?"
Усі мовчать.
Пес сумно: "Чому в житті завжди нема гармонії? Хіба тільки люди створені для щастя?".
Кіт: "Ого, старий! Я тебе не пізнаю. Куди дівся вірний людський служака?"
Пес: "Він все ще тут". Показує лапою на груди: "В моєму собачому серці".
КАРТИНА ДЕСЯТА Виходить господар з мискою кісток і м'яса. Підходить до будки.
Хазяїн: "Чарлі! Чарлі!".
Пес виповзає з будки .
Хазяїн гладить його по загривку: "Чарлі! Старина!" Кладе перед ним миску: "Диви, якого я тобі файного м'яса приніс. Бери, служако! Їж!".
Пес починає гризти кістки .
Хазяїн далі його гладить: "Добрий пес, добрий! Чарлі! Наш Чарлі! Скільки років ти нам прослужив?"
Пес піднімає голову.
Хазяїн трепле його по загривку: "Їж! Їж! Видиш, старий, яке життя: доки молодий, ти потрібний усім, а як ся постарієш..."
Пес перестає їсти.
Хазяїн, зітхаючи: "Ех, тяжкий сей світ".
Пес дивиться йому в очі.
Хазяїн відводить погляд: "Ніби й звірина, а як вшитко розуміє". Пригортає морду пса до себе: "Ех, Чарлі, Чарлі!"
Робить жест, наче сльозу змахує . Обережно знімає ошийник.
Пес здивовано дивиться на господаря .
Хазяїн до пса: "Ти, мабуть, думаєш: цілком газда здурів. Гості в хижі, а йому полювання в голові. Ні, Чарлі, ні!"
Замовкає. Всі мешканця обійстя здивовано спостерігають за цією сценою .
Хазяїн: "Ти був добрим псом, Чарлі! Тому тепер ти —— вільний. Можеш бігти, куди хочеш!".
Пес шокований і не рухається .
Хазяїн, підштовхуючи пса: "Ну біжи! Усе життя ти просидів на сьому клятому ланцюгу! Біжи!"
Пес пройшовши за інерцією кілька кроків, зупинився. Дивиться на господаря .
Хазяїн: "Біжи, дурний!"
В очах у пса —— сльози
Хазяїн суворіше: "Біжи! Кому кажу!".
Пес відбігає ще кілька метрів, але з подвір'я не виходить .
Виходить хазяйка: "Казала я тобі, що пса так просто не проженеш? Хто не хоче дармовий кусок хліба? Ти подиви на сього доходягу!" Замахується на пса: "Ану геть з мого обійстя!".
Пес відбігає ще трохи, але на вулицю не виходить .
Хазяйка: "Ага, піде він! Дурних не є. Завтра, чоловіче, візьми його до лісу! Лиш файно пушку заряди".
Хазяїн: "Ти мене не вчи жити! Я й сам знаю, що чинити".
Хазяйка заходить до хати .
Хазяїн зажурено кличе: "Чарлі!".
Пес боязко і винувато підходить .
Хазяїн, гладячи його: "Бог з ними, з жонами! Ночуй у буді. А завтра...". Махає рукою: "А завтра буде видко".
Але ошийник псу не прив'язує. Заходить до хати.
КАРТИНА ОДИНАДЦЯТА
Сутеніє. Пес лежить у буді, виклавши голову на коліна. Перед ним майже повна миска кісток і м'яса. З хати долинає спів .
Кіт зі стріхи напівшепотом: "Гей, старий!"
Пес не реагує.
Кіт голосніше: "Старий! Чуєш?"
Пес не реагує .
Кіт на все горло: "Глухмане!"
Кури з курника: "Хто-хто-хто? Шо-шо-шо?"
Голос півня: "Ану цитьте, дурноголові! Через вас нічого не вчуєш!"
Пес, повільно повертаючи голову до кота: "Сам ти глухман!"
Кіт: "О, ожив! А я вже думав, що то якась скульптура замість тебе"
Пес не реагує.
Кіт: "Старий, у мене до тебе вигідна пропозиція".
Пес мовчить.
Кіт: "Так-от, старий. Я так розумію, ти їсти м'ясце не збираєшся?".
Пес дивиться на миску і гидливо відсовує її вбік.
Кіт: "Отож я і пропоную: аби ти ще більше не злив господарів, то я тебе на цей раз виручу".
Пес піднімає голову.
Кіт: "Маю на увазі, що замість тебе поїм".
Пес, посміхаючись: "Та хавай!".
За якусь секунду кіт шпарко спускається зі стріхи на землю. У нього аж очі горять у передчутті задоволення. Озирається, чи ніхто не йде з хати, а тоді накидується на м'ясо. Чути тільки його голосне чавкання .
Кіт: "Ой... ой... Боже мій... Це ж треба... Цілий день без їжі... Нелюди..."
Чапля тихо: "Ромео!"
Пес: "Так, Жасмин!"
Чапля: "Можна вас щось попросити?"
Пес: "Звичайно"
Чапля: "Я трошки замерзаю. Чи не могли би ви..."
Пес: "Погріти вас? З великим задоволенням"
Пес лягає поруч з чаплею. Мовчать. Чути тільки чавкання кота.
Кіт: "Ой... Зараз трісну... Боже, як це важко когось виручати... ну чому я такий добрий?... ой, який апетитний шматочок... ням-ням!"
Пес до Чаплі: "А можна тебе запитати? Ой, я хотів сказати: "Вас запитати".
Чапля: "Я давно уже хотіла перейти на "ти", але не наважувалася запропонувати".
Пес ледве чутно: "Дякую..."
Мовчать.
Кіт: "Ой, Боже, яка ніжка... Я це не витримаю... За що мені така кара!... Ням!".
Чапля: "Так що ви... Що ти хотів запитати?".
Пес: "А ти не будеш сміятися?"
Чапля: "Звичайно, що ні".
Пес: А як ви, чаплі, цілуєтеся?"
Чапля дрібно сміється .
Пес ображено: "Ти ж казала, що не будеш сміятися!"
Чапля, сміючись: "Але це прозвучало так смішно!
Пес зітхає: "Ну просто у вас такі довгі дзьоби"
Чапля сміється ще голосніше.
Кіт здивовано повертає голову від миски: "Не врубав! Хто там з мене сміється?! Я тут працюю за двох, а вони, ледарі, не щоб подякувати ...". Прислухається.
Чапля псові: "Ми не цілуємося. Ми просто нюхаємо один одного. Ось тут, біля голови. От нахились сюди".
Пес здивовано: "Я?!"
Чапля: "А хто ж?"
Пес прихиляє голову до Чаплі. Вона його нюхає .
Чапля: "Ось я тебе й поцілувала".
Пес: "Мене?"
Чапля: "Так".
Кіт: "Ну це торба! Доки я тут вкалую, вони вже сексом займаються. Збоченці! Боже, з ким я живу: одні сексуальні маніяки довкола". Облизується і хоче йти, але побачив ще щось у мисці: "Нє, це я ще мушу попробувати! Як хазяйка каже: "Хто не робить, той не їсть. А чому ж п'є?".
Пес: "Диви, вже перша зірка з'явилася!"
Чапля: "Так. Завтра буде ясна погода"
Мовчать. Чути чавкання кота.
Чапля: "А ти кохав коли-небудь у своєму житті?"
Пес тремтячим голосом: "А чого ти питаєш?"
Чапля: "Цікаво".
Пес, запинаючись: "Можливо...