Парад планет

— Ген ти який у мене, а й тобі кільце в губу вправили, наче ведмедеві.

Як Хома того дня йшов на роботу! Його ходу можна порівняти з писанням картини, тому що то була не просто хода яблунівського колгоспника, а живопис. Хома не йшов, а клав сміливі мазки, геніально відчував пропорції, інтуїтивно вловлював перспективу! На жаль, хоч би й як ми розказали про дерзновенну ходу грибка маслючка на корівник, наша сіра розповідь і на йоту не відтворить животрепетну магію його ходи...

— Знати звіра по тропі, а Хому по ході! — чулося захоплене від криниці.

— Хто не має худоби, не знає хвороби, а для Хоми хвороба — бути без худоби! — шелестіло в повітрі.

— Тепер Хома знову старший куди пошлють, а не убогий за порогом! —гукали звідусіль.

Грибок маслючок над головою кожного яблунівця бачив срібно-золотавий німб. Верхівки дерев палахкотіли в сяйві, наче в ореолі. Всяке живе зело грало йому своєю музикою й співало своїм голосом. Він прозирав кожну людину наскрізь — хвора чи здорова, чим учора вечеряла й сьогодні снідала, які думки розкладено в головах на по­личках. Так само наскрізь він бачив мотори стрічних машин із їхніми сущими чи завтрашніми дефектами.

Крім того, по дорозі на корівник Хома не забував творити чудеса, бо в цей день почувався таким чудотвор­цем, як ніколи. Так, для зарюмсаного дитяти він дістав із своєї порожньої пазухи живого сизого голуба — й дитя засяяло радістю, мов краплина роси на сонці... Йшла дівчина вулицею, несла в руці червонобоке яблуко, то Хома вихопив у дівчини достиглий плід, розламав руками навпіл — і з яблука вилетіло раптом два рожеві метелики, пурхнули над головою враженої дівчини... У проїжджого незнайомого шофера на автобусній зупинці попросив ки­шенькову хустинку, проте не став собі чи комусь витирати носа, а дістав коробку сірників — і спалив, сказавши пришалимоненому шоферові дістати хусточку з кишені, — й той поліз до кишені, дістав звідти свого носовичка, тільки вже не брудного, а сніжно-чистого, накрохмаленого!

Геній чудотворення не полишав грибка маслючка й на хвильку, бо як то багато важить щасливе усвідомлення, що ти не якийсь там Хома відлучений, а справді-таки старший куди пошлють.

Ще через міст до корівника йдучи, грибок маслючок зупинився й протер очі. Далі вдруге протер очі і втретє, наче хотів побачити калача, а побачив бича. Наче попе­реду корівник — і наче не корівник. "Як там не мед, так там не масло! — чудно міркувалось Хомі невірному й лукавому. — А чи не доведеться мені на тому корівнику живши-живщи та й піти завивши? "

Нарешті ступив чудотворець Хома на ферму — й не впізнав ферми! Все не так, як до відлучення від ударної праці. Билась думка про вила-згрелі, а де ж ти знайдеш ті вила-згрелі, коли тут таке діється, твориться, чвориться... Ошелешений грибок маслючок дивиться кругом і не відає, що він бачить. Не відає, що бачить на корівнику новісіньку техніку, і як тільки ця техніка не називається: і причіпний роздавач кормів, із якого роздають корми по годівницях, і роздавач меляси, що роздає в годівниці мелясу з карбамідом... А які автонапувалки! А яка доїльна установка типу "Тандем"! А ось охолодник-очисник, а ось молочний сепаратор, а ось паровий пастеризатор! Хо­лодильна фреонова установка для охолодження холодної води, охолодник молока...

— Це раніше тягнули рядно на двох одно, а тепер!.. — вражено прошепотів Хома. — А може, сниться? Бо що думаєш, те й сниться...

Грибок маслючок заплющився, боляче ущипнув себе за руку — й розплющився: механізований корівник не щез­нув, як наслання, а сяяв, наче заводський цех.

Підійшов зоотехнік Невечеря, схожий на отого пугача, якому не треба показувати дзеркала, бо він знає, що й так красний.

— Очам не віриш, Хомо? — поспитав зоотехнік. — Бач, як ферма обновилась, поки тебе відлучали!

І яких тільки див напоказував зоотехнік Невечеря чу­дотворцю Хомі на тваринницькому комплексі колгоспу "Барвінок"! І косарки-подрібнювачі, які скошують, по­дрібнюють і навантажують траву. Й соломосилосорізку, яка подрібнює грубі корми, силос та зелену масу. Й агрегат комбікормовий, що подрібнює зерно й готує зернову суміш. Грибок маслючок надовго закам'янів перед дробар­кою, що подрібнює зерно й сіно на борошно, а також зелену масу й коренеплоди. Витріщився на мийку-коренерізку, що миє й ріже коренебульбоплоди. Мало не заплакав від розчулення, коли перед очима постав змі­шувач меляси і карбаміду, шо змішує рідкі корми; елек­тричний водонагрівник для підігрівання води; казан-пароутворювач, що дає пару для запарювання кормів та обігрівання приміщень; агрегат, що готує рідкі кормові суміші для випоювання телят; навантажувач силосу і гру­бих кормів; пломбіратор ПК-1, що таврує тварин; фура­жир ФН-1,2 продуктивністю 3,5-6 т/год.

В пологовому відділенні й на телятнику старший куди пошлють побачив небачені доїльні установки, напувалки для корів і напувалки для телят, ручні безрейкові візки, електроводонагрівники, станки для випоювання телят... На відгодівельній фермі вразили навантажувачі-подрібнювачі силосу й сінажу, бункер-дозатор концкормів, бункер-живильник кормів, головний розподільний транспортер, ста­ціонарний роздавач кормів, автонапувалки, стійлове об­ладнання.

— А хто ж це таке нагнав, як буря вітри? — поспитав Хома.

— Науково-технічна революція, — відказав зоотехнік Не­вечеря, запишавшись так, наче вскочив у чужу гречку — й вискочив.

— Господи, таку революцію проґавив! — мало не заволав чудотворець Хома. — Сам усякі чудеса витворяв і витво­ряю, а до такого не додумався.

— Еге ж, ти один не додумався, а ми гуртом додума­лись. І поки ти там відлучався, то ми гуртом революцію почали — й хутенько довели до пуття.

— Значить, я наче не революціонер? Значить, я тихше води, нижче трави?

— Коли пристаєш до нашого гурту, то революціонер.

Старший куди пошлють не втримався: пішов і на сви­ноферму, аби подивитись, які блага науково-технічна ре­волюція принесла для свиней та свинарів. А ще ж не оминув і пташарні, де розглядав напувалки жолобкові підвісні, самогодівниці для мінеральних кормів, механі­зовані гнізда, жолобкові годівниці з ланцюговим транс­портером, бункер ланцюгових роздавачів, поперечний ланцюговий транспортер, вивантажувальний транспортер...

А з яким натхненним завзяттям (хоч чорт неси яйця, аби яйця!) зоотехнік Невечеря, коли з пташника повер­тались на корівник, став розхвалювати автонапувалки. Мовляв, раніше корова пила воду з дерев'яного жолоба чи з відра, а тепер із автонапувалки, а в тій хитрій автонапувалці що тільки передбачено науково-технічною революцією для колгоспної корови: і стоячок, і хомутик, і гумова прокладочка, й сідельце, й решіточка, й пружинка, й клапан, і клапанна коробочка, і вісь, і важіль, і чаша.

— Поміркуй лишень, Хомо, коли зіпсується якась дріб­ничка — хомутик чи сідельце! Вже автонапувалка ні к чорту не годна, вже корова непоєна! Хай хоч скільки корова тицяє мордою у той важіль, а в чаші водою й не бризне.

— А як наша худоба до такої техніки звикла? По технікумах яких посилали стадо чи на місці здобула освіту, без відриву від стійлового утримання?

— Без відриву од стійлового утримання. Тицьнула мор­дою — ось і вся грамота.

— Значить, мудріша тепер скотина, ніж до технічної революції?

— Куди к чорту мудріша! — згодився зоотехнік. — У те­бе ж у хаті такої техніки нема? Щоб тицьнув мордою — і вода, щоб тицьнув — і борщ, щоб тицьнув — і узвар?

— Таки нема, — пошкріб потилицю старший куди по­шлють.

— Отож-бо, що нема, що наша скотина, можна сказать, забезпечена технікою краще, ніж людина. Як погляну на яку Маньку чи Зозулю, то бачу — в неї на лобі написано гонор та бундючність, що доскочили до таких технічних плодів революції. Біля такої скотини іноді таким чуєшся дурним, що хоч об вугол бийся.

Опинившись на корівнику, старший куди пошлють уже не так злякано роззирається кругом і питає:

— Трохиме Трохимовичу, правління знову допустило мене до роботи, то чи не скажеш, де мої вила-згрелі? Бо ніяк очима не знайду.

Зоотехнік Невечеря гримнув сміхом, наче залізними ціпами вдарив.

— Дав би тобі вила-згрелі, дав би! — ледь вичахали від сміху щоки в зоотехніка. — Як то мовиться, рука дающого не оскудіє, а берущого ніколи не відсохне. Але нема їх на корівнику.

— Як то нема? — зблід на лиці грибок-маслючок так, наче необачно таки зазирнув у зуби дарованому коневі. — А з яким же струментом я до гною стану?

— Ти, Хомо Хомовичу, як отой, що сорочку викупив, а сукман зоставив. Себто безнадійно відстав од науково-технічної революції. Вона, революція, ген як далеко впе­ред пішла, а ти зостався там, де й був. Зашкарублі думки маєш, а із зашкарублими думками революцію не здоженеш.

— В мене, Трохиме Трохимовичу, долоні зашкарублі! — гордо мовив грибок маслючок і показав свої поцвяховані мозолями долоні. — І якби не мої вила-згрелі, то, може, й науково-технічної революції не було б.

— А що, Хомо Хомовичу, діло речеш, — згодився зо­отехнік Невечеря. — Але хоч і як твоя душа болить за вилами-згрелями, та, либонь, віддадуть їх тобі на безрік.

— Та вони для мене, як мама рідна! Нема того краму, щоб купити маму...

— Ось давай лишень, Хомо Хомовичу, поглянемо, яка техніка замінила твої вила-згрелі.

Й зоотехнік Невечеря став показувати старшому куди пошлють техніку, що замінила на фермі вила-згрелі, які здавались незамінними. Ось, мовляв, тобі, Хомонько, начіпний бульдозер БН-І до трактора "Беларусь", щоб ви­возити гній із вигульних майданчиків. Про всяк випадок колгосп "Барвінок" запасся навіть бульдозером Д-149П до гусеничного трактора (запас біди не чинить!), щоб вивозити гній із корівника при безприв'язному утриманні. Ось тобі, Хомонько, транспортер скребковий, що працює від електродвигуна на п'ять з половиною кіловат, — цей транспортер видаляє гній із корівника. Ось шнековий на­сос, щоб забирати й навантажувати гноївку. Ось гноїв­корозкидач, щоб навантажувати, перевозити на поле і вносити у грунт гноївку. Ось причіп тракторний 2ПТС-4 для перевезення гною...

Зоотехнік Невечеря показував і розказував, квітнучи щоками. Коли показував шибер гнойового каналу, то голос його задзвенів, наче забряжчали золоті монети! Й коли зоотехнік розказував про будову скребкового транспортера, то голос був солодкий, наче бджоли меду наносили в горло чоловікові!

Грибок-маслючок слухав, приглядався, мацав руками І, Здається, навіть на зуб узяв би отой похилий транспортер чи поворотний пристрій, щоб перевірити, чи надійну техніку прислано на яблунівський корівник, якому віддано кращі роки чудотворного життя.