Бої Хмельницького

В моменті скрайньої небезпеки — мусить хоронитися перед власними людьми за плечі німецьких найманців, та й то ще в часі, коли до бою не прийшло, коли лише помічаються перші прояви оточення польського табору українським військом. Яка величезна різниця моральної стійкости обох військ, коли порівняти Батіг з далеко недогіднішим положенням українського війська під Берестечком.

А втім Хмельницький уміє застосувати досвід Берестецького бою у бойовій практиці. Цим разом не бачимо в ньому масовости, невишколених повстанчих відділів — черні, що не завжди вміє опанувати свої почування й настрої. Військо гетьмана під Батогом. — це чотири полки реґулярної армії, які щодо своєї чисельности стоять далеко нижче від польського війська.

Не надто чисельне, але добірне військо — ось нова засада стратегії Хмельницького, засада, що сягає ще початків його повстання — Жовтих Вод і Корсуня.

До певної стратегічно окресленої межі численність війська конечна і дає чималу користь, зв'язану з енерґією маси людського матеріялу. Але поза такою межею маса — втрачає свої додатні сторінки і назверх виходять усі неґативи від оперування величезним і людським матеріялом.

Додержуючися меж такої чисельности в бою під Батогом, Хмельницький легко осягнув незвичайну справність маневру і докладність у виконуванні пляну. Як розумів гетьман вагу оцих названих чинників бою, на це вказує організація його походу: "влегці", без таборів і зайвих обтяжень та врешті — докладно вичислена, без зайвої втрати цінного часу, зустріч із татарською ордою. І саме числова слабість Хмельницького — це його сила, зовсім подібно, як в Олександра Македонського, — що теж дотримувався засади не численного, але добірного війська.

В самім бою яскраво виступають усі позитивні прикмети української піхоти; її цінність не меншає навіть у нічних діях. Бачимо, що перед наступом козацьких піхотних полків — не встоїться ніяка сила. А втім подібне запримітив теж і французький інженер Боплян підчас своєго побуту в Україні в печатках XVII ст.

Зате наглядно виступає безрадність татарської кінноти в нічному бою. Вона настільки не почувається на силах, що навіть в обличчі перемоги українського війська не може рішитися на участь у бою.

Нічний бій під Батогом вказує на величезну бойову цінність українського війська. Мрією великих вождів завжди було таке військо, що не знає різниці поміж днем і ніччю.

Кир, використовуючи воєнні стратегічні науки своєго батька Камбіза, промовляв до свого війська: "Мусите так використати ніч, як інші день". І таку прикмету — ідеал кожної армії — зустрічаємо в українському війську під Батогом.

Наполеон признавав, що в бою слід керуватися засадами стратегії Олександра Великого. І коли приглянемося до бойових акцій цього великого старовинного вождя, то помітимо, що всі великі полководці світу, — а серед них і наш гетьман, — користувалися тими самими засадами бою.

Особливо цікавий, порівняно з боєм під Батогом, це наступ Олександра Великого над Ґраніком в 334 р. перед Хр.

У поході на Азію Олександер Великий натрапив на спротив перського війська: воно заступило йому шлях походу, розташувавшися табором за річкою Ґраніком. Укріпивши табір, перси очікували приходу Олександра.

Олександер рішив змірятися з числово сильнішими військами ворога. Він переходить річку своїм правим кінний крилом і в'яже ворога в тому місці енерґійним боєм. В тому ж самому часі ліве Олександрове крило, здобувши теж переправу, наступає на персів з протилежної сторони.

Перська кіннота, що боронила обох крил, не могла встоятися, не зважаючи на підтримку всіх перських сил. Вона йде в розтіч перед зосередженими ударами лівого й правого Олександрового крила.

Покищо Олександер не використовує втечі перської кінноти якоюсь власною погонею. Зате він вдаряє головними силами піхоти й обома кінними крилами в центр табору, здобуває укріплення і врешті вирізує оточену з усіх сторін перську піхоту. Мало хто вийшов живим, лише дрібна горстка попала в полон.

Цікаво, що перед самим боєм один з-поміж найкращих полководців звернув увагу вождям перської армії, щоб покинули табір над Ґраніком і завернули в якесь догідніше місце. Та цієї поради, дивно подібної до поради Пшиємського, не послухали.

Маневр Хмельницького на оба крила доцільніший ніж маневр Олександра. Хмельницький переходить річку Бог подалі від польського табору і через те не має втрат; навпаки, несподівано навіть заскакує тим поляків. Олександер переходить річку перед самим перським табором, мабуть, змушений до того тереновими умовами, і тому мусів здобувати переправи аж боєм.

Втрати у Хмельницького і в Олександра незвичайно малі, знищення ж ворожого війська в обох однакове — цілковите. Хмельницький і Олександер знали, що ворожі вожді не доросли до своїх завдань та що війська — польське й перське — з морального погляду не стоять на відповідній висоті. Бій над Ґраніком відкрив Олександрові ворота в Азію, бій під Батогом віддавав в українські руки не лише цілу національну українську територію, але також усю Польщу й Волощину. Та Олександер не зустрів на своєму дальшому шляху такої жахливої перешкоди, як Хмельницький: "чорної смерти".

Коли порівняємо бої трьох найбільших вождів світу: Олександра Великого над Ґраніком, Богдана Хмельницького під Батогом і Наполеона в кампаніях 1806 і 1809 рр., то їхню стратегічну засаду бою можемо з'ясувати в трьох пунктах:

1. унерухомлення ворога передньою сторожею і зв'язання його вступним вогнем;

2. маневрування двома крилами;

3. удар центром у вирішному місці.

Ці три пункти це одна з клясичних засад стратегії бою. Як бачимо, поруч признаних европейською воєнною наукою двох клясичних вождів: Олександра й Наполеона — виринає з минулих віків третій клясик війни — гетьман всієї України Богдан Хмельницький.

ЛІТЕРАТУРА 

Андриевский А.: Материалы для истории Запорожья, изд… Антонович В. — Драгоманов М.: Исторические песни малорусского народа, т. II: Песни о борьбе с поляками, при Б. Хмельницком, Київ 1875.

Архив Юго-западной России, издаваемый временною коммиссиею для разбора древних актов, ч. III: Акты о козаках, тт. I–VI, Київ 1863.

Багалей Д.: Материалы для истории колонизации, и быта Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губернии, 3 т., Сборник Историко-филологического общества при Харьковском университете, т. І., Харків.

Baranowski В.: Geneza sojuszu kozacko-tatarskiego z 1648 г., Przegld historyczny, t. 37, Варшава 1948.

de Beauplan Guillaume le Vasseur: Description d'Ukraine, Rouen (Руен) 1650, 1651, 1660, 1661.

don Bellunese Alberto Vimina: Storia delie guerre civile di Polonia… Венеція 1671.

Бойко І.: Переяславська рада та її історичне значення, Київ 1953.

Biaobocki Jan; Brat Tatar albo Liga wilcza z psem na gospodarza do czasуw teraniejszych stosujca w roku 1651 miesica Listopada wydana przez…

: Odmiana postanowienia niestatecznej sfery kozackiej z wzruszeniem. pokoiu od miesiaca Stycznia 1651 do Wrzenia 1651 widziana z dokonczeniem wieku nieodmienney pamici Janie Owieconego niegdy Xicia Imci Jeremiego Michaa Korybuta Wiszniowieckiego przez urodz…wydana'w Krakowie 1653.

Wachowski Szymon Dominik: Plantus Poloniae super ingenti suorum ciade a Cosacis rebellibus illata per Simonem Dominicum Wachowski conscriptus a. D. 1649.

Величко Самійло: Летопись событий в югозападной России в XVII веке, составил…, бывший канцелярист войска запорожского (1720), изд. Врем. комм. для разбора древних актов, I–IV, Київ 1848, 1851, 1855, 1864. (ориґ. наголовок: Сказаніє о войнъ козацкой зъ Поляками чрезъ 3ъновія Богдана Хмельницкого, гетмана войскъ запорожскихъ, въ осми лътехъ точившейся, а до дванадцяти лътъ у Поляковъ зъ иншими панствами провлекшойся, якою онъ Хмелницкій, при всесилной помощи божественной, зъ Козаками и Татарами отъ тяжкого ига лядского вибился и подъ високодержавное Пресвътлъйшого монархи російского Алексія Михайловича владъніє доброволнъ поддался).

Vernadski G.: Bohdan, Hetman of Ukraine, Лондон 1942.

Wojcicki K. WL: Pamitniki do panowania Zygmunta III, Wladyslawa VI i Jana Kazimierza. Z rkopismu wyda…, 2 t., Варшава 1846.:

: Latopisiec Joachima Jerlicza albo kroniczka. Z rkopismu wyda…, Варшава 1853.

Воссоединение Украины с Россией, Документы и материалы, 3 т., Москва 1954,

[особливо т. 2 (1648-51) і 3 (1651-4)].

Hahn: Pospolite ruszenie wedug uchwa sejmikуw ruskich XVI–XVIII — v., Львів 1928.

Hammer von Purgstall Joseph: Geschichte des Osmanischen Reiches, Bde 1-Х. Pest 1827-35, 2 Ausg. Bde 1–4, Pest (Пешт) 1834-35.

Голобуцький В.: Богдан Хмельницький — великий син українського народу, Київ 1953;

: Россия и освободительная война украинского народа 1648–1654 годов, Вопросы истории 1954, 1, Москва.

Горбань Микола: Архів Коша Запорозької Січі як джерело до історії татарське — турецько — українських взаємин, "Червоний Схід" т. 6 (15), Харків 1931.

Горн M. В.: Классовая борьба крестьян западно-украинских земель в 1638–1648 годах, Вопросы истории 1954, 2. Москва.

Грабянка Григорій: Исторія о дъйствiяхъ презъльной и отъ начала поляковъ крвавшой небывалой брани Богдана Хмелницкого гетмана запорожского съ поляки за найяснъйшихъ королей полскихъ Владислава, потомъ Яна Казимира, въ року 1648 отправоватися начатой и за лътъ десять по смерти Хмелницкого неоконченной, зъ рознихъ лътописцовъ и изъ Діаріуша, на той войнъ писанного, въ градъ Гадячу трудомъ Григорія Грабянки собранная и самобытнихъ старожиловъ свидътельстви утвержденная (1710), изд. Врем. ком. для разбора древних актов, Київ 1854.

Греков Б. Д. (і інші): История СССР, т. 1, 2. видання, Москва 1948.

Грушевський. М.: Історія України-Руси, т. VIII, 2–3, т. IX, 1–2, т. X, Київ-Відень, 1922; Київ, 1928, 1931; 1937.

Gawroski Fr, R.: Sprawy i rzeczy ukraiskie.

Grabowski Ambrozy: Starozytnoci historyczne polskie. Z rkopisуw wyda…, 2 t., Краків 1840.

: Ojczyste spominki w pismach do dziejуw dawnej Polski, Diaryusze, Relacye, Pamitniki i t.