щось таке... ніпостіжімо умне... для блага чіловєчества... щось, здатне вирівняти земну вісь, мов скривлений хребет третьокласника,— і тоді вже точно настане рай на світі! бо так, виявляється, планєта летить карколомно і може крутити в’язики! так нахилилась зачитано, і прикособочіла, і порушила весь енергообмін, струмуючий по осьовій лінії! он воно що; тому-то про дідору ніде й не чути було; ніхто не досліджував його біографії; ніхто не перетрушував родинні кістки, хто він і чий він; ніхто не підраховував, скільки йому завдячують останнім житлом; все по мордохеях, по шмарксах топчуться та по їхніх послідовниках і відступниках, які вони бякі, які біснуваті, які нєхароші, фу, просто, фу— а такого вілікого подвіжника, такого глибу-чєловєка взяли й забули! та він живий і його віддані учні з ним; вони не позволять ганьбити... ось вони вже забацалі новий проектік; виправлення земної осі— а для цього треба зусиль і зусиль, енергії і енергії, реакторів і реакторів! вони ісправлять прєжні ошибкі, добудують нам рай,— світле, променисте незбутнє; воскресять погібших; всьо путьом буде; на цей раз всьо перещитано, всьо провєріно; давайте з бюджету останні гроші, давайте введем п’ятдесят процентів чортобильського налогу по всьому світі— біда ж то вселюдська і невідкладна!— давайте все нам, сюди; ми крізь реакторну дірку проліземо глибше потойбіч, вглиб земного майбутнього і там підшурупаєм дещо на пользу всеобщого блага; дайте шанс— і всі повстанемо з проклять і попелу.
Ти спробуєш заснути— затулиш вуха долонею і втиснеш голову в подушку, а спіднизу по стінах, до самого неба, здається, довихриплюватиме, догавкуватиме "у-б-ь-ю-у-у!"; так покійний собака, незабутній Удав міг годинами обгавкувати котяру в посадці, аж йому тяжко було назад нагнути задерту голову, аж язик западав у горло, а він гавкав і гавкав; ти не зможеш заснути, але втішишся тим, що лиха година десь занесла іншу сусідку: мистецтвознавця, мисткиню, голову жіночої організації "свобода від місячних"; ця умна дєвушка в західному журнальчику— їм вона вірила побожно— прочитала статтю, мовляв, після чорнзлобильських опадів людству загрожує імпотенція; інтєрєсно— подумала умна дєвушка, бо в неї все було або інтірєсним, або неінтірєсним, а якщо дуже цікавим, то це називалось "кла-а-с-ним"; подумала й вирішила: негайно! поки не пізно! треба міняти орієнтири; після тоталітаризмів людству загрожують тотально-ранні клімакси; треба готовити нову революцію; вона вже бачила себе вождицею світових пролєтарок; була вона дуже начитана і рішуча, мужопрєзірающа дєвушка, вживала такі слова, які ще й не всякий академік подужає, і, коли цих слів вона завчила багато, то склалось враження, що вона дуже й дуже умна— і вправі повчати нас; вона присвятила своє життя великій меті— спробам змінити фізіологію і вивести людство з печерного чоловікозасилля; вона морила себе голодом; їла землю, взяту опівночі з могил упирів, щотижня займалася кровопусканням, за медприписом минулого століття, знала зашіптування й інші засоби від теї справи, та головним вважала— будити маси, умнякати скрізь про себе, яка вона звізда умной ліньтєратури, як бере й дає, кому схоче, яка вона найсвободніша – від глузду й сорому – лічность! як нею зачитуються срізь по преріях, як множиться на всіх мовах, геть на шумерських клинописах, сага про її обезсмертнілий подвиг, про те, як вона звершила оральне соїтіє і не збоялась це викрити, кинути в пики мужланському світові! як нею зачитуються під партами і на тюремних нарах; як кращі абзаци переписують від руки на пергаменті, вирушаючи в далекі мандри! один її оральний подвиг так потряс чіловєчіство, що мало не склякли біржі, мов престарілі гоміки в передчутті безробітства! а що ж зріє далі?! головне умнявкати так і на свому прикладі доносити до всіх велике визвольне дійство; її життєпис от-от повинен з’явитися в серії "жизнь замєчательних людєй"; тобі пощастило спілкуватися з цею постаттю; вона вривалась без стуку, будь-коли, і рилася в сигаретних коробках на підвіконні; одна сигарета ще диміла, а другу вона вже припалювала від недокурка— така духовна пожежа палила її зсередини— курила пачок по шість на день, знервована, зверхньо лиха, мов щосекунди мала іти під розстріл; вона приносила з собою гнилокапустяну затхлість немитої діжки; той пах пробивався крізь стіни незгірше, ніж крик алкоти на сьомому поверсі; той запах напливав і з екрану смердовізора, коли виступала з нагальним і брала на себе сміливість захистити права сексменшин, права мужественних безмужніх женщин, права гомосеків, права лєсбійок— вони наші граждани і платять податки!— брала на себе мужність заявити, що в "есесесері" сєксу не було, так довбала нас ідеологія, а це ж відсталість дика! у всьому порядошньому, цвілізованому світі існують свободні сношенія гомо, свободне партньорство, свободні взгляди на енті вєщі; ніхто ні на кого не тикне пальцем; це лічне дєло граждан у гражданском опшиствє; а в нас? а в нас! тривають утиски, домагання жінок, да, в кодексі є стаття за згвалтування дружини ріднім чоловіком, а скільки по ній засуджено? отото! триває розгул тоталітарних звичаїв; на всякий незгідний натяк вона змірювала ведучого з голови до ніг і затримувала погляд на ширіньці, мов проникливий слідчий, що зазирає підозрюваному в душу; її запал, її розкутий і незалежний вигляд відривали суспільство від обридних виздихувань, доздихувань, пошуків рятівного тупика з безвиході— і скоро вона затьмарила найсексопильніших співиць; їй сприяли сановно: обвішували нагородами; їй помогали корпорації: по скажених розцінках оплачували її рекламу антиснідових засобів, пропонували навіть стати лицем гумових фірм; вона відмовилась; подумайте! шаленіла респектабельна й бульварна преса! вона, проста, наша умна дєвушка відкинула почесть, до якої черга стоїть навколо екватора! знервована і розкута вона всюди підкреслювала зневагу до чоловіцтва, до приречених на імпотенство, як на справедливу страту за попередні звірства— і дивилася їм у ширіньки з сумом, ледь усміхнено й гірко, мов оперативник, що розшукав злочинні знаряддя: кастета чи закривавлену фінку; і бахато, бахато діяшьпурних фондів та шьвітових дупумухових урханізяцій жьгулусилися підтримати "шьвубоду віт мішячьних"; віжьміт, туруге зіноцтво, учі дулярики і викуришьтайте на вселюдчьке жьвільнення; шьвубода уд мішячних! прекласно і блахуротно! нарєшьті ше в краї жьявилися шьвітлі постаті! гідні насих бурців зя незялезьність! наресьці є жьміна; наресці ми бачим жьрусеня ду жяхітної тьмукратії; наресьці пухитнулись ушьнови туталітарного мишьленя; наресьці хукраїна стає нашьпрявді вільна! туть, на жяхуті, чулювіки масово стають зінками, переськодою на сьляху до вшешьсвітньої жьлуки їдино є мішячьні чикли; та віримо, в чюрнопильшьких умовах нашій жємлячці, хукраїнчі, вдашьця питання че русвязати на коришьчь фітьчижьни; хратулюїмо, ваші всі! хеть перезитки туталітризму! тьмухратія в непезпеці; вперет за шьвупоту! хеть туховні шюрнопилі! шьлава хукраїні! вона сама показувала тобі цього листа, підписаного чільною діяшпуріанкою— закоханою до нестями в неї бабулєнцією, великою шанувальницею юних таланток, ще здоровою кобилякою з кавалерійським голосом і лицем з татарськими тонкими вусиками— а потім сходила з тим папірцем у мінчорнгробиль, там прочитали його кілька перекладачів і розтовкмачити міністрові: зараз на заході модно пов’язувати права сексувок із міжнародними кредитами; це найпростіша зачіпка для відмови; вона піде, їм поскаржиця, пустить нюні, підмахне, де треба— і плакали наші мільйончики, наші сотні мільйончиків, наші мільярдики для саркофагу! через якусь мандавошку! ми вже уклали угоду про співпрацю з швейцарцями! вони більшість своїх сейфів перевезуть сюди, під охрану мирного атома, ста тонн вкам’янілої лави, розіллятої і вкам’янілої попід реактором, по машинних залах— оце вам сховище! туди не достукається і не підступиться ні злодій, ні інтерполівець, ні європейська нишпорка, що шукає вернути внески жертв голокосту; і такі домовленості підуть псу під хвіст! через цю сосюру і пришмандовку?! міністр із особистих фондів відрахував їй стільки, що викупила на миколаївському суднобудівному недобудований авіаносець і там відкрила перший національний бордель для зальотних, спраглих екзотики— за її мистецьким задумом це сиволізувало вичерпання мілітарності, чоловічої, відверто грубої, насильницької сили, вичерпання тупого обов’язку в обіймах чуттєвості, ніжності, насолоджень омріяною всесвободою; статус національного немало посприяв держбудові, підняв національну свідомість віками бездержавного народу, поміг утвердитись і самовизначитись космополітично стурбованим павлітикам, створити нові робочі місця, і з притонних європій, азій вернути матерів родинам; свободу не спинити! свободу не подолати! торжествлярила, шаленіла щоопівнічна преса, розписуючи всю історичну вагомість цього проекту, під прапором якого повинні злучитись політичні партнери й суперники, вернутися з розсибірень, канадень, коналень любові спраглі поневіряльники, вітчизни діти; слава закладу – слава ніжнюльок — підняла міжнародний престиж злокраїни! нас знову заповажали; нас знову хотіли любити; нас у всіх "таймсах" знов називали мироносцями і свободолюбами, прихильниками демохватії і грабринкових перетворень; нам знов обіцяли позики; знов як тоді, коли, перелякані "снідом", ми за два ящики гандонів — треба ж врятувати вітчизну!— подарували їм свою протиповітряну оборону, кілька тисяч зенітних комплексів, тактичну і стратегічну ядерну зброю; і тоді так нас любили, ну так розхвалювали! і тут ця юнка знов підняла престиж країни! замало не виникла чварламентська криза— депутяки чубарилися з презентентом, кому належить ініціатива по підтриму цеї свободолюбної організації, оплоту нашої дульократії; зійшлись на тому, що презентент вручає їй орден Ярослава Мудрого і цілує ручку, а чварламентарі призначають її уповноваженою з прав людини! але, поки водились фінансики, вона думала; офіційно думала; вела переговори і під виглядом навчань заманювала на авіаносець натівських, одгодованих на чистих харчах, вояк і влаштовувала їм миротворчі акції, перевірки потенції, показові стрільбища і так ненав’язливо, помалу так виправляла їх орієнтацію.