– І ти можеш собі те дозволити, бо ж, зрештою, це твоя річ, мовляв, річ твоїх поглядів і смаків...
Однак мачушина рада була б така: Ноель мала б вийти заміж, і то якнайшвидче.
– Зміни своє прізвище. А коли вже не носитимеш нашого, роби собі, що тобі заманеться. Можеш, хоч би й перебратися за моряка й далеко плавати. Ми ж, як слід батькам, подбали про все. Маєш до вибору аж трьох женихів. Найбільш тобі раджу... ну, постривай же... твого далекого кревняка дона Фернандо-Енріко де Кастро. Але можеш спинитись на значному землевласникові князеві Джа-дзе, що до всього зробив і прегарну кар'єру. Освічений і гарний чоловік. Врешті – третій – блискучий гусар, ротмістр Кисілевський. Цей, щоправда, без титулів і тутешнього походження – від запорожців, але має в Петербурзі величезні зв'язки та вдачею дуже до тебе підхожий: щомісяця принаймні раз стає до двобою.
– Гадаю, що тобі на все може вистачити місяць часу. За цей цілий місяць гарненько розглянься й вибери собі котрогось. А тоді, як вийдеш заміж, можеш собі студіювати рішуче все, що хочеш, – хоч комасацію, хоч фортифікацію. Взагалі, тоді можеш без нашої поради робити все, що тобі сподобається...
Так, способом, який собі Ноель найменш уявляла, відчинялася для неї брама життя.