Я не стала тиснути на неї, щоб з'ясувати, хто це був. Ви ж просили цього не робити.
– Дякую вам, Аліно, з мене сто грамів і пончик.
– Ловлю на слові! Але я люблю коньяк і чорний шоколад. До зустрічі!
Ось так просто, без комплексів.
Так вони все-таки на "ви" чи на "ти"?
21
Тільки-но Нишпорка подумав, що давно не було дзвінків від начальника Дрогославського відділу СБУ, як той зателефонував йому і запропонував зустрітись.
– Вони знищили свого резидента в Дрогославі. – Відчувалося, що полковник схвильований. – Тепер або пришлють нового, або ним стане хтось місцевий. Я більше схиляюсь до другого варіанту.
Нишпорка все ще не розумів, яка ж його роль у цьому.
– Ви все ще в грі, – пояснив начальник Дрогославського відділу СБУ. – З вашою допомогою ми сподіваємося вирахувати цього нового резидента.
Ось воно в чому річ! Коли Нишпорка став непотрібним, можна йому "тикати". А тепер знову без нього не можуть обійтись – і шанобливо кажуть "ви".
– Рано чи пізно вони вийдуть на вас, – казав полковник. – Думаю, що попросять щось зробити. Погоджуйтесь не відразу. У вас повинен бути запас часу, щоб ви могли порадитись зі мною чи з нашими співробітниками. Повірте, ситуація зараз більш напружена, ніж тоді, коли російські десантники перебували в Дрогославському лісі.
Нишпорка хотів це розуміти, хоча було відчуття, що полковник нагнітає ситуацію, щоби СБУ не залишалося без роботи. Та й відкритим залишалося питання, хто вбив чоловікоподібну жінку і доцента.
22
Коли Нишпорка прийшов додому, то застав там Славка і Наталку. Дівчина привіталась з ним, як ні в чому не бувало. Він не вірив у щирість її почуттів до сина. Але трагедія полягала в тому, що Нишпорка не міг розповісти Славкові всю правду ні про Наталку, ні про її батька, ні про доцента, ні про все, що останнім часом відбувалося в Дрогославі й про що люди не мали ні найменшого уявлення.
Здавалося, всі жили в паралельному світі, коли брехливе й фантастичне видавалося за реальне. Подумай трішки, помізкуй – і все побачиш. Не думали, не мізкували, не бачили очевидного. Нишпорка ж був пов'язаний обіцянками не розкривати державну таємницю, хоча відчував, що й ним маніпулюють, як маріонеткою.
Йому залишалося лише одне – знайти вбивцю чоловікоподібної жінки та доцента. Нишпорка розумів, що треба корону знімати з голови і визнавати, що він помилився, коли крайньою зробив чоловікоподібну жінку. Але ж хто тоді вбивав дрогославців? Є версії? Версій нема!
23
Коли задзюрчав мобільний телефон, Нишпорка подумав, що це Юля. Йому теж хотілося з нею спілкуватись. Але це була Аліна.
– Маю фотографію, яка підтверджує нашу версію, – скоромовкою сказала вона. – Але мусиш приїхати до мене додому, бо я трохи прихворіла.
Вона назвала адресу й вимкнула зв'язок. Нишпорка нічого не зрозумів. Складалося враження, що Аліна або поспішала, або не хотіла, щоби хтось інший почув і второпав те, що вона каже.
Нишпорці не хотілося залишати Славка наодинці з Наталкою, але мусив іти, бо відчув, що просто так Аліна його не потурбувала б.
І що це за "наша версія"? І вона знову його провокує, кажучи "ти".
– Скоро буду, – сказав про всяк випадок Славкові й Наталці, аби молодята не розслаблялись.
24
Усе було класично.
Подзвонив у двері до Аліни. Ніхто не відповів. Торкнув за клямку. Відчинено.
Увійшов. У ванній шумить вода. Виглянула Аліна, ледь прикривши рушником грішне тіло.
– Проходьте в кімнату. Я зараз.
Ну-ну. Процес спокушання розпочався. Дружина, Юля. Тепер Аліна. Чи не забагато як на один день? Ні, в своїх чоловічих можливостях Нишпорка не сумнівався, але не пригадував, щоб у його бурхливому житті за день було три жінки. Двічі – так. Ідемо на рекорд?
Кімната як кімната. Дбайлива жіноча рука. Все прибрано. Кожний предмет на належному йому місці.
На одній зі стін – фотографії в рамках. Якісь люди. Ось Аліна з дівчинкою на руках. Донька? У неї є донька?
Не почув, як увійшла Аліна. Два рушники. Один обмотував тіло. Другий – голову. Пахло чимось привабливим.
– Це твоя донька? – запитав, відчуваючи близькість голого тіла.
– Так. Улянка. Це стара фотографія. Зараз донечці вже десять.
Нишпорка з недовірою подивився на Аліну. На фотографії й поруч була одна і та ж жінка з дівчинкою, якій не більше трьох рочків.
– Хотів запитати, скільки мені? – грайливо пустила бісики йому в обличчя.
– А хіба в жінок про таке питають?
– Не запитав – не знатимеш.
– А чоловік де?
– Уже, слава Богу, віддав душу. Не знаю – кому.
Це віддалило його від Аліни. Якби не ці останні слова – ще мить, і він би її обійняв.
Вона, мабуть, теж це зрозуміла. Бліцкриг було зірвано. Мав бути запасний варіант.
25
Аліна крутнулася на місці і вийшла. Її не було декілька хвилин.
Нишпорка не те щоб особливо турбувався, що там могло трапитись з журналісткою. Просто почував себе не в своїй тарілці, знаходячись у чужій квартирі.
У кімнаті вже більше нічого було оглядати. Прочинені двері до спальні. Заглянув туди. Розбурхане ліжко, ніби перед його приходом Аліна займалася коханням з кимось. Тепер зрозуміло, чому приймала душ. Стало нецікаво.
Нишпорка виглянув у вікно. Нічого собі! Вхід до магазину "Зброя" з тильного боку, де знаходився кабінет власника.
Почув, що увійшла Аліна, але вдавав, що бачить щось цікаве на вулиці.
Журналістка теж вміла тримати паузу.
Нарешті він обернувся до неї. На Аліні була довга червона сукня з глибоким вирізом спереду. Здавалося, груди ось-ось виваляться назовні.
– Вам личить, – сказав Нишпорка.
– Дякую.
Відбивши атаку, Нишпорка пішов у наступ:
– Ви казали про якусь фотографію.
Здається, Аліна була розчарована. Мабуть, ця сукня мала стати вирішальним фактором у завоюванні Нишпорки, а ефект виявився короткочасним.
– Це в ноутбуці, – сказала вона.
Підійшла до столу, відкрила ноутбук і швидко знайшла потрібну папку.
Хто б сумнівався! Фотографії зроблені з вікна її квартири. Чоловікоподібна жінка і власник магазину "Зброя". Все зроблено у таких ракурсах, що навіть неозброєним оком видно коханців, а не просто чоловіка і жінку, які дружать між собою.
– Як вам? – запитала Аліна.
Нишпорка відразу не зрозумів. Він нахилився над нею, щоб побачити фотографії на ноутбуці, але погляд вперся в її розкішні груди. Вона про це запитує? Швидко отямився.
– До справи цього не підшиєш, – відповів.
Він відірвав погляд від фотографій і відійшов на безпечну відстань від Аліни.
Нишпорка зібрався йти.
– Я роздрукувала вам фотографії.
Аліна простягнула йому цупкий конверт.
– Покажете Юлі, – сказала наостанок з відчаєм у голосі.
Хижачка таки показала зубки.
26
Нишпорка міг собою пишатись. Він встояв. Аліна його не спокусила. Правда, було питання: чи спокушала вона його? І що сталось би, якби він тоді обійняв журналістку, коли їх віддаляв лише рушник на її тілі?
Тепер він мав конверт, у якому були фотографії з чоловіком Юлії та чоловікоподібною жінкою. Але хіба це дає відповідь на запитання, хто вбивав дрогославців?
Нишпорка аж зупинився, коли йшов додому. Невже хтось підштовхував його до того, аби зробити вбивцею чоловікоподібну жінку? А тепер підштовхує, аби він сам спростував власну версію і визрів до розуміння, що вбивцею все-таки є хтось інший.
Аліна не підходила на роль організатора цієї дурнуватої гри. Схоже, вона, як і Нишпорка, була лише сліпим знаряддям у руках досвідченого гравця, якому вже все набридло в цьому житті, окрім полювання на людей.
Коли Нишпорка прийшов додому, то зрозумів, що Наталка залишилась у них ночувати. Для повного щастя йому лише не вистачало ось такої невісточки.
27
Тільки-но ліг спати, зателефонувала Юля. Сказала, що сидить у ванній і плаче. Чоловік захотів сексу з нею, а вона не могла йому відмовити. Було гидко, ледве втрималась, аби не видати себе. Вдала, що в неї оргазм. Чоловік зараз хропе, а Юля себе ненавидить. Каже, як їй божественно добре було з Нишпоркою, так мерзенно після сексу з чоловіком, що жити не хочеться.
Він, як міг, втішав її, але розумів, що словами не зарадиш. Звісно, було приємно за себе, що Юлі з ним сподобалось, що утримався від сексу з Аліною, бо зараз, мабуть, було би так само огидно на душі.
Несподівано зв'язок урвався, а через хвилину прийшла есемеска від Юлі. Її чоловік прокинувся. "Я кохаю тебе", – написала вона. "І я", – відписав він.
Нишпорка не був упевнений, що це правда.
Чув, що Славко й Наталка не сплять. Мабуть, займаються коханням. Хотів виставити невісточку за двері. Ледве стримався.
Місячне сяйво пробивалось крізь штори.
Киця лежала в ногах у Нишпорки і сумно дивилася на нього.
28
Ранок розпочався весело.
Нишпорка у сімейних трусах вийшов із туалету і наштовхнувся на Наталку. Це вже сумна традиція чи що?
Невісточка була у нічній сорочці до колін. Внизу висвітлювався шматочок матерії, що імітував трусики. Зате голі груди так і притягували погляд, і їх ніщо, здавалося, не могло прикрити.
Шлях до кухні був відрізаний. Випити горнятко кави не вдавалося.
Поки Нишпорка натягував спортивні штани, зателефонувала Аліна.
– Я на роботі, – сказала вона. – Готую до друку один цікавий лист. Вам необхідно на нього глянути. Здається, зголосився наш убивця.
Аліна щодня готуватиме йому сюрпризи?
Вже вдягнувся, щоб йти, коли до кімнати заглянув Славко:
– Тату, Наталка сніданок приготувала.
Нишпорка витримав паузу, обдумуючи ситуацію:
– Я справді зараз поспішаю. Поговоримо увечері.
– Вона посварилася з батьком і трохи поживе у нас. – Відчувалося, що Славко довго вчив це речення.
Наталка виросла у дверях. Вона вже накинула на себе халатик дружини і виразно дивилася на Нишпорку.
Він мовчки пройшов повз неї до виходу. Мабуть, йому здалося, що нявкнула Киця.
29
Уже коли був у редакції, Нишпорка згадав, що не поголився з того всього.
Аліна це помітила. Вона торкнулася долонею його обличчя:
– Класно. Це так сексуально. Люблю злегка неголених чоловіків.
Знову його розігрує чи все-таки спокушає?
– Що за лист? – запитав офіційно, і це подіяло.
Аліна стала діловою. Вона подала Нишпорці аркуш паперу. Друкований текст ряснів від виправлених нею помилок.
Невідомий за підписом Дрогославець стверджував, що продовжить свою справу і вбиватиме тих, хто ще залишився живим зі списку дванадцяти. Якщо "Дрогославська зоря" не надрукує цього листа, то жертвами стануть й інші невинні люди.